Завдання для учнів 23-Е

             ЗАВДАННЯ НА ПЕРІОД КАРАНТИНУ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВи

                                                                                  20.05.2020

                           Підсумковий урок 

                                                                                  18.05.2020

Тема:  РЗМ .Підготовка до ЗНО.Написання власного висловлювання.

Людина щосекунди змінює свою планету, утверджується на ній. Прагнучи підкорити природу, ми не маємо часу замислитися про доцільність володарювання над нею. Чи потрібно людині шукати відповідь на питання про доцільність підкорення природи й володарювання над нею?

Усі ми прагнемо бути успішними людьми, але життя не завжди сприяє нашій самореалізації. До кого ж приходить успіх у житті?

Тема: Підсумкова контрольна робота за I курс.

Контрольна робота

Варіант 1

І рівень                                                                      

Ø  Завдання 1-12 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ. Потрібно вибрати правильний варіант відповіді.

1.   Позначте рядок, у якому є контекстуальні синоніми.

а) Шлях лежав на вододілі Дніпра й Бугу, лежав високо і рівно. Турчанська могила

присядькувато чапіла над чор­ним шляхом прибіленою копицею (С. Колесник).

б)  Тут було створено Кирило-Мефодіївське товариство, револю­ційне крило якого очолив

 Т. Г. Шевченко (З журналу).

в) Минуло кілька днів, як Озиваймо не чув і не бачив вовка. З його володінь принаймні сіроманець зник. Лісовичок на­віть хвилюватися почав — все-таки живе створіння пропало

    (А. Давидов).

г) Було, як почують хуторяни, що йде татарва, то ховаються по байраках і котловинах

(О. Стороженко).

2.   У якому рядку всі словосполучення містять омоніми?

а) Піщана коса — дівоча коса, веселі люди — сумні люди;

б) розгорнути книгу — закрити книгу, мітити крейдою — мі­тити в серце;

в) плакати від щастя — сміятись від щастя, написати листа — одержати листа;

г) материнська ласка — хижа ласка, маскарадний бал — ви­сокий бал.

3.                   Визначте речення, у якому використано перифразу.
а) Над бистротечим Дніпром западав вечір (Ю.Опільський).
б) Он хмари повільно бредуть одна за одною над самим обрієм, схожі на білих лебедів (О.Копиленко).
в) І диво дивнеє сталось: з ним совість заговорила (І.Ющук).
г) І вкриє мудрість голову сріблом (М.Рильський).

4.  У якому рядку всі словосполучення є фразеологізмами?

а) П'ятами накивати, швидко втекти, хапати дрижаки;

б) ні пари з уст, комарика придушити, як кіт наплакав;

в) стояти як пень, весела людина, зуб на зуб не попадає;

г) сидіти склавши руки, дбайливо доглядати, бігти стрімголов.

5.Продовжте речення: "Словотвір вивчає...".

 а) ...правила вимови слів.

 б) ...звукову будову мови.

 в) ...способи творення слів.

 г) ...слова, їх значення, походження, використання.

 д). ...правила написання слів.

6. У якому рядку всі слова непохідні?

 а) Білити, зачарований, хід, братський, радість.

 б) Бігати, весна, білий, стіл, хата.

 в )Темрява, глибина, сіруватий, знаходити, пустеля.

 г )Біг, ходити, неспокій, дівчинонька, ручка.

 д)Біліти, темніти, радіти, посміхатися, кричати.

7. З’ясуйте, у якому рядку в усіх словах на місці крапок треба ставити м’який знак:

 а) брун..ка. п’ят..десят. в’яз..кість, ц..вірін..кає, у мас..ці;

 б) дівчин..ці, учотир..ох, нян..чити, с..вятковий, Хар..ків;

 в) близ..кість, бат..ківщина, у кишен..ці, міл..йон, приз..ба;

 г) молот..ба. майбут..нє, рибал..ці, рибал..с..кий, кін..чик.

8. Визначте рядок, у якому допущено орфографічну помилку:

 а) ближчий, дужчий, сміється, піщаний, у шапочці;

 б) стомишся, дуб, казка, нігті, легкий;

 в) боротьба, вишчий, зцідити, книжці, дочці;

 г) молотьба, легший, дорожчий, нижчий, річці.

9. Відбувається спрощення в групах приголосних на письмі в усіх словах рядка:

 а) проїз..на, безжаліс..но, гіган..ський, ряс..ний;

 б) доблес..ний, цінніс..ний. захис..ник, студен..ський;

 в) безжаліс..ний, тріс..нути, форпос..ний. улес..ливий;

 г) блис..нути, сутніс..ний. благовіс..ний. благочес..ний.

 10.  Усі слова пишуть із кореневою літерою о в рядку:      

а) к..лосистий, ч..рнило, марм..р, х..зяйство, к..жан;

б)  л..пух, зд..буток, газопров..д, с..бака, п..рхати;

в) р..зумний, зл..мити, репр..дукція, ж..лудь, ..таман;

г) г..лубонька, ж..натий, бор..дка, пам..розь, к..лач.

11. Апостроф не ставиться після букв, що позначають губні приголосні, перед буквами я, ю, є, ї  в  таких словах:

а) сузір..я, міжгір..я, повір..я, пір..я;

б) черв..як, верб..я, арф..яр, верф..ю;

в) медв..яний, рутв..яний, мавп..ячий, цв..ях;

г) без..ядерний, під..їхати, двох..ярусний.

12. Позначте рядок, у якому всі іншомовні слова написано правильно:

а) гідромасаж, імобілізація, Кассандра, Ватт;

б)  імітація, іподром, зуммер, ірреальний, кілька тонн;
в)  інтер’єр,  вар’єте, квартир’єр, Женев’єва, Руж’є;

г) інтермецо, піца, брутто, бравісимо, карманйола.

  ► Завдання 13-14 мають по п`ять варіантів відповіді. Потрібно вибрати правильні ва­ріанти відповіді.

13. Позначте рядки, у яких слова утворюють синонімічний ряд.

А Горизонт, обрій, небосхил, височина;

Б слабкий, нечутний, добрий, сумирний;

В дбати, піклуватися, турбуватися, клопотатися;

Г рясний, густий, буйний, розкішний;

Д любо, мило, весело, приємно.

14. Позначте правильні відповіді.

А Слова булава, десниця, пірнач у сучасному вжитку замінені іншими.

Б Слова воєвода, осавул, полковник є застарілими.

В Слова аршин, курінний, очіпок є словами, що вийшли з ужитку.

Г Слова файний, гарний, будинок є діалектними.

Д Слова ланіти, перст, зелейник у сучасному вжитку замі­нені іншими.

15. Вставте префікси пре-, при- або прі-:

 ...буття, ...погано, …завзятий, ...брати, ...звище, ...ходити, …гарний, ...глядатися, ...рва, ...копати, …кордонний, ...варити, …подобний, …бігти, …ярок, …зирство, …швидшити, …буття, …тулок, …старкуватий.

►    Завдання 16-18 потребують самостійного розв'язання.

16. Утворити від поданих прикметників іменники за допомогою суфікса -ин(а).

Київський, словацький, сумський, німецький, гуцульський, гайдамацький, полтавський, кріпацький, львівський, тернопільський, козацький, турецький.

17. Подані слова розберіть за будовою.

Подорожник, гірськими, збудують, мізинчик, обкладинка, тонюсінький, вночі, посміхається, бюро, музикант, прочитати, електрозварювальник.

18. Перепишіть словосполучення, розкривши дужки:

(На протязі, протягом) літа. Цей вчинок(не вартий, не вартує) уваги. Написав (вірно, правильно). Поштова (скринька, ящик). (Приймаю, беру) участь. (Відкриваю. Відчиняю) віконце. Зробити (прививку, щеплення).

Контрольна робота

Варіант 2

Ø  Завдання 1-12 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ. Потрібно вибрати правильний варіант відповіді.

1.         Позначте рядок, у якому є контекстуальні синоніми.

а)Минуло кілька днів, як Озиваймо не чув і не бачив вовка. З його володінь принаймні сіроманець зник. Лісовичок на­віть хвилюватися почав — все-таки живе створіння пропало

     (А. Давидов).

б) Було, як почують хуторяни, що йде татарва, то ховаються по байраках і котловинах

     (О. Стороженко).

в) Шлях лежав на вододілі Дніпра й Бугу, лежав високо і рівно. Турчанська могила присядькувато чапіла над чор­ним шляхом прибіленою копицею (С. Колесник).

г) Тут було створено Кирило-Мефодіївське товариство, револю­ційне крило якого очолив

    Т. Г. Шевченко (З журналу).

2.У якому рядку всі фразеологізми становлять синонімічний ряд?

а)  Зуби з'їсти, мов муха в окропі, як білка в колесі;

б)  кривити душею, крутити хвостом, надягати овечу шкуру;

в)  горло драти, криком кричати, милити шию;

г)  лежати лежнем, дурня валяти, брати на сміх.

3. У якому рядку всі словосполучення є фразеологізмами.

а) Сидіти склавши руки, дбайливо доглядати, бігти стрім­голов;

б)  п'ятами накивати, швидко втекти, хапати дрижаки;

в)  ні пари з уст, комарика придушити, як кіт наплакав;

г)  стояти як пень, весела людина, зуб на зуб не попадає.

4. Як називається спосіб творення нового слова шляхом відкидання значущих частин?

а) суфіксальним;

б) складанням;

в) префіксальним;

г) безафіксним.

5. Як називається основа, від якої утворюється нове слово?

а) твірною основою;

б) похідною основою;

в) непохідною основою;

г)  твірним словом.

6. Назвіть рядок, у якому допущено орфографічну помилку:

 а) кур’єр, дев’ять, з’явитися, Лук’ян, двох’ярусний;

 б) з’єднаний, рум’яний, дзвякнути, свято, цвях;

 в) вітряк, духмяний, різдвяний, торф’яний, моркв’яний;

 г) без’ядерний, надвечір’я, п’явка, міжбрів’я, кров’ю.

7. Укажіть рядок, у якому в усіх словах слід вписати літеру и:

 а) пр..блуда, пр..білий, пр..білений, пр..віз;

 б) пр..хороший, пр.хорошений, пр..спокійний, пр..мерзання;

 в) пр..знатися, пр..їхати, пр..вітність, пр..кидатися;

 г) пр..бічник, пр..дорогий, пр..жорстоко,пр..землити.

8. Правильно написано всі слова іншомовного походження в рядку:

 а) інтермецо, оппонент, бравісимо, бароко;

 б) лібрето, вар’єте, досьє, Вірджинія, імміграція;

 в) Сирія, сольфеджіо, беладона, мадона;

 г) Джульетта, сюрреалізм, голандський, акомпанемент.

9. У коренях слів допущено орфографічні помилки в рядках:

а) помережити, кажан, паперовий, криниченька, пором;

б)  велетень, глибочінь, президент, погарячитись, серпневий;

в)  щебетати, левада, котушка, грибники, узбережжя;

г) технічний, блищати, хрестоносець, козуля, слав’янський.

10. М’який знак не  пишеться

а) перед буквою о;

б) перед буквосполученням  йо;

в) у дієсловах на –ть, -ться;

г) після букв, що позначають губні та шиплячі приголосні, а також  після букви р.

11. У якому рядку в усіх словах відбулося спрощення приголосних?

а) влас..ний, безвиїз..ний, зліс..ний, гіган..ський, кіс..лявий;

б)  тріс..нути, пес..ливий, хворос..няк, облас..ний, зас..нути;

в) ліс..ник, зап’яс..ний, хвас..нути, провіс..ник, шіс..надцять.

Г) сер..це, шелес..нути, гус..нути, ціліс..ний, радіс..ний.

12.  Позначте рядок, у якому допущено помилки в чергуванні голосних:

а) Чернігова, річний, доріжці, більшості;

б)  хлібороб, розгін, новобудова, ночі;      

в)  роковини, газопровід, опік, подорожувати;

г) пішохід, будівля, обпекти, ніжностю.

► Завдання 13-14 мають по п`ять варіантів відповіді. Потрібно вибрати правильні ва­ріанти відповіді.

  13. Позначте речення, у яких вжиті слова-антоніми.

А  Решта байдаків розсипалась без ладу, пливуть — котрий попереду, а котрий десь позаду

  (М. Пригара).

     Б  Ледве зійшло сонце, козаки сипнули на берег (М. При­гара).

     В  Тридцять весел зліта вгору одним помахом, падає, не хлюп­нувши (М. Пригара).

Г Байдак сидить у воді глибоко: сім десятків козаків у кож­ному й вантажу багато

   (М. Пригара).

Д Човни летіли по бистрині, мов чудернацькі птахи (М. При­гара).

   14. Позначте правильні відповіді.

А Слова булава, десниця, пірнач у сучасному вжитку замінені іншими.

Б Слова аршин, курінний, очіпок є словами, що вийшли з ужитку.

В Слова воєвода, осавул, полковник є застарілими.

Г Слова чалапати, зеленесенький, лементувати є стилістично забарвленими.

     Д Слова файний, гарний, будинок є діалектними.

15. Від поданих слів за допомогою префіксів з- або с- утворіть нові слова:

Питати, ламати, чистити, сунути, шити, дути, гортати, дати, палити, котити, тягнути, формувати, чесати, творити, цідити, хитрувати, важити, думати, класти, фотографувати.

►       Завдання 16-18 потребують самостійного розв'язання.

16.   Утворіть від поданих слів прикметники, використовуючи суфікс - ськ( -зьк, -цьк).

Дрогобич, Відень, Воронеж, чумак, латиш, альпініст, Запоріжжя, Кременчук, Рига, Прилуки, козак, Норвегія.

17.   Подані слова розберіть за будовою.

Міжгір’я, праліс, вранці, радістю, розбагатіти, неуважний, синочок. швидко, поні, землемір, побачивши, невиправдано.

18. Перепишіть словосполучення, розкривши дужки:

(Котра, яка) година. Моє (ставлення, відношення) до тебе. Екзаменаційний(квиток, білет). (Перегортаю, перевертаю) сторінки книги. Терміново (подзвони, зателефонуй). Я ( рахую, вважаю), що це правда. Я (рахую, лічу) олівці.

                                                                                     14.05.2020

Тема:Особливості кличного відмінка.Творення й відмінювання чоловічих та жіночих імен по батькові.

Завдання :

Опрацювати теоретичний матеріал ст 163-168.

Вправи виконати письмово №411,418,424

Виконати тестові завдання  ст 169.

Кличний відмінок – одна з відмінних рис української мови, яка робить її мелодичною та співучою. Ми маємо використовувати кличний відмінок під час звертання до будь-якої особи або навіть неживої істоти.  Отже, розберімося!

Звертаючись до кого-, чого-небудь, українці вживають іменники в кличному відмінку. Звертатися можна за іменем, іменем по батькові, за прізвищем, науковим, військовим та іншим званням, за назвою посади, професії тощо, використовуючи водночас і слова українського етикету на зразок чоловіче, жінко, свате, свахо, дідусю, хлопче, дитино, студенте й под.

Іменники – власні та загальні назви – можуть мати в кличному відмінку однини закінчення -о, -е, -є, -у, -ю. Вибір одного із цих закінчень залежить від роду іменника та його закінчення в називному відмінку, а за умови спільного нульового закінчення – від кінцевого приголосного основи або ж характеру іменникового суфікса.

Правила використання кличного відмінка

Всі іменники кличного відмінка незалежно від їхнього лексичного значення можуть закінчуватися всього на 5 (!) різних літер: е, є, о, у, ю. Запам’ятайте їх та умови використання!

Кличний відмінок властивий тільки іменникам, але зараз ми розберемося з їхніми особливостями в рамках використання різних закінчень. Адже закінчення кличного відмінку іменника залежить від закінчення цього ж іменника в називному відмінку.

Закінчення  – е у іменників, характеристиками яких є:

1. Чоловічий або жіночий рід із закінченням –я, яке слугує пом’якшенням попереднього приголосного.

Наприклад: Катруся – Катрусе, лисиця – лисице, скриня -скрине.

2. Жіночий рід із закінченням –а, але перед ним має бути шиплячий звук.

Наприклад: криша – крише, чаша – чаше, листоноша – листоноше.

3. Чоловічий рід із нульовим закінченням або закінченням –о, перед яким знаходиться твердий приголосний основи слова.

Наприклад: Євген – Євгене, Іван – Іване, козак – козаче.

4. Чоловічий рід мішаної групи, які закінчуються на –р. Це мають бути загальні назви, часто – рід діяльності.

Наприклад: пісняр – пісняре, столяр – столяре, каменяр – каменяре.

Закінчення  – є у іменників, характеристиками яких є:

Жіночий рід, особові імена та загальні назви, що закінчуються на –я,яке йде після голосного звука.

Наприклад, Марія – Маріє, Надія – Надіє, колія – коліє.

Закінчення  – о у іменників, характеристиками яких є:

Чоловічий та жіночий рід, що мають закінчення -а.

Наприклад, Олександра – Олександро, сестра – сестро, зірка – зірко.

Закінчення  – у у іменників, характеристиками яких є:

1. Чоловічий рід, у більшості односкладові, що мають тверді приголосні основи перед закінченням – о або нульовим закінченням.

Наприклад, тато – тату, кран – крану, хліб –хлібу.

2. Чоловічий рід, що мають суфікси –к, -ик, -ок як вираження пестливого значення, та суфікси – ач, -ник.

Наприклад, ведмедик – ведмедику, слухач – слухачу, керівник – керівнику.

3. Чоловічі імена, що закінчуються на –х та –г.

Наприклад,  Генріх – Генріху, Олег – Олегу, Людвіг – Людвігу.

Закінчення  – ю у іменників, характеристиками яких є:

1. Жіночий рід і закінченням –я, яке пом’якшує попередній приголосний та позначає пестливість.

Наприклад, доня – доню, бабуся – бабусю, кицюня – кицюню.

2. Чоловічий рід із м’яким кінцевим приголосним основи, які також позначають пестливість.

Наприклад, красень – красеню, татусь – татусю, дідусь – дідусю.

3. Жіночі та чоловічі імена із закінченням –я пестливої форми.

Наприклад, Христя – Христю, Костя – Костю, Таня – Таню.

4. Чоловічий рід, що закінчуються на –й.

Наприклад, водій – водію, каравай – караваю, гай – гаю.

5. Чоловічі імена з м’яким приголосним основи наприкінці.

Наприклад, Юрій – Юрію, Василь – Василю, Олексій – Олексію.

6. Чоловічий рід, що має суфікси –ець, -ань, ень, – тель, -аль.

Наприклад, молодець – молодцю, учень – учню, спасатель – спасателю.

7. Чоловічий рід, м’яка група із закінченням –р.

Наприклад, Ігор – Ігорю, календар – календарю, лікар – лікарю.

Особливості творення та відмінювання форм по батькові

Особливості творення та відмінювання форм по батькові

У чоловічих іменах по батькові пишеться суфікс -ович, якщо ім’я відмінюється за твердою чи мішаною групою або закінчується на -р, і суфікс -ьович (-йович), якщо ім’я відмінюється за м’якою групою: Петрович, Семенович, Карпович, Дорошович, Васильович, Олесійович, Сергійович.

У жіночих іменах по батькові перед суфіксом -н(а) завжди пишеться -ів (-їв): Петрівна, Михайлівна, Василівна, Сергіївна.

Паралельні форми по батькові утворюються від імен Яків – Якович, Яківна і рідше Яковлевич, Яковлівна.

Деякі особливості у творенні форм по батькові мають чоловічі імена, що в називному відмінку закінчуються на -а, -я, яким властиві граматичні ознаки іменників жіночого роду. Від більшості з них форми по батькові утворюються за допомогою суфіксів -ович, -івна: Йона – Йонович, Йонівна; Микита – Микотович, Микитівна; Мина – Минович, Минівна; Сила – Силович, Силівна. Деякі імена цього типу мають паралельні форми по батькові: Кузьма – Кузьмич, Кузьмівна і Кузьмович, Кузьмівна; Лука – Лукич, Луківна і Лукович, Луківна; Хома – Хомович, Хомівна і Хомич, Хомівна.

Від імені Ілля форми по батькові – Ілліч, Іллівна, від Микола – Миколайович, Миколаївна і (рідше) – Миколович, Миколівна.

Форми по батькові від офіційних подвійних імен на зразок Богдан-Юрій утворюються звичайно від першого імені (Олексій Богданович, Ірина Богданівна), але за бажанням рідних під час реєстрації новонароджених може бути зареєстрована форма по батькові й від другого імені (Олексій Юрійович, Ірина Юріївна). Зрідка трапляються давні записи, де форма по батькові складається з обох імен: Олексій Богдан-Юрійович, Ірина Богдан-Юріївна. У цьому випадку перше ім’я не відмінюється (книжка Олексія Богдан-Юрійовича, стаття Ірини Богдан-Юріївни).

Форми по батькові відмінюються за таким зразком:

При чоловічих іменах

Н. Іван Петрович (Васильович, Олексійович, Ілліч)    

Р.  Івана Петровича (Васильовича, Олексійовича, Ілліча)       

Д.  Івану Петровичу (Васильовичу, Олексійовичу, Іллічу)     

З.   Івана Петровича (Васильовича, Олексійовича, Ілліча)                  

О.  Іваном Петровичем (Васильовичем, Олексійовичем, Іллічем)     

М.  при Іванові Петровичу (Васильовичу, Олексійовичу, Іллічу)      

Кл. Іване Петровичу (Васильовичу, Олексійовичу, Іллічу)    

При  жіночих іменах

Н. Ганна Петрівна (Василівна, Олексіївна, Іллівна)     

Р.  Ганни Петрівни (Василівни, Олексіївни, Іллівни)  

Д.  Ганні Петрівні (Василівні, Олексіївні, Іллівні)                    

З.   Ганну Петрівну (Василівну, Олексіївну, Іллівну)                           

О.  Ганною Петрівною (Василівною, Олексіївною, Іллівною)

М.  при Ганні Петрівні (Василівні, Олексіївні, Іллівні)

Кл. Ганно Петрівно (Василівно, Олексіївно, Іллівно)              

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! У звертаннях, що складаються з двох власних назв – імені та по батькові, - обидва слова вживаються у кличному відмінку: Сергію Петровичу, Назаре Андрійовичу. Коли в тексті трапляються поряд загальна назва, прізвище, ім’я та по батькові чоловічого роду, слід уникати одноманітних відмінкових закінчень і вживати паралельно закінчення -ові, -еві (-єві) та   -у, -ю: директорові Тарасу Самійловичу Бондаренкові; учитилеві Семену Яковичу Півторакові тощо.

Тест   6036407

                                                                                     13.05.2020

Тема:Закінчення іменників  III відміни в орудному відмінку.Словозміни іменників IV відміни .

Завдання:
Опрацювати теоретичний матеріал ст 151-153,162-163.
Записати таблиці у зошит.
Вправи виконати письмово №372,374,405,407.

Тест     8313261

                                                                                     07.05.2020

Тема:Паралельні закінчення іменників .
Завдання :
Опрацювати теоретичний матеріал.
Підручник Українська мова -ст.157-159.
Записати таблицю у зошит.

Виконати письмово№395,397,398.    
 Особливості закінчень іменників ІІ відміни

Відмінок	Закінчення	Приклади
Давальний відмінок однини	а) закінчення -ові, -еві, -єві мають іменники чол. роду твердої, м’якої і мішаної груп; б) ці ж іменники приймають і закінчення -у (-ю): будинку, відмінку, директору й т. д.	Будинкові — будинку, ректорові — ректору, журавлеві — журавлю, добродієві — добродію
	в) паралельні закінчення -ові та -у мають також іменники с. р. із суфіксом -к-, що означають малі істоти	дитяткові — дитятку, теляткові — телятку, ягняткові — ягнятку.
Увага! Коли в тексті зустрічається поряд кілька іменників чол. роду у формі давального відмінка однини, то для уникнення одноманітних відмінкових закінчень слід спочатку вживати закінчення -ові, -еві (-єві), а тоді — -у (-ю): Симоненкові Василю Андрійовичу, Леонідові Миколайовичу Іваненку, добродієві бригадиру
Місцевий відмінок однини	Закінчення -ові, -еві, -єві а) іменники ч. р., що означають істоти	при батькові, на братові, при вчителеві, на коневі, на носієві
	б) іменники с. р. твердої групи із суфіксом -к- (назви істот)	на дитяткові, на теляткові, на хлоп'яткові
	а) іменники ч. та с. р. із суф. -к-, -ак, -ик-, -ок-, -к (о), що означають неістоти мають закінчення -у, а також паралельні форми з -ові тощо;	у будинку — у будинкові,, у війську — у військові, на літаку — на літакові, на ліжку — на ліжкові
Увага! Закінчення -у тут уживається рідше, щоб не призвести до сплутування Д. в. з Р. в. (слава народу) або кличним (батьку, сину)
Увага! Із прийменником по можуть уживатися паралельні закінчення -у (-ю) та -і (-ї): по Дніпру — по Дніпрі, по місту — по місті, по селу — по селі; для позначення часу вживається тільки закінчення -і: по обіді, по закінченні
Знахідний відмінок однини	а) паралельні закінчення однакові з Н. в і Р. в. в (характерне для назв неістот невеликого розміру)	олівець — олівця зошит — зошита дуб — дуба
	б) паралельні закінчення у формі множини (характерне для назв тварин)	пасу коней — коні
Орудний відмінок множини	а) закінчення -ами, -ями, -ми мають іменники ч. та с. р.	берегами, робітниками, обличчями, полями
	б) закінчення -ми (паралельно з формами на -ами, -ями) мають іменники ч. та с. р.	кіньми — конями, чобітьми — чоботями, чоботами, крильми — крилами
Увага! Іменники середн. роду око, плече мають в орудному відмінку множини закінчення има: очима, плечима

                                                                            

Тема: Контрольне есе.                                            06.05.2020

«Екологічні проблеми, над якими варто замислитися вже сьогодні».

Тема:Складні випадки відмінювання іменників 

Закінчення іменників I дієвідміни в орудному відмінку.                                                                                            04.05.2020

Складні випадки відмінювання іменників

Іменники першої відміни з основою на м’який або шиплячий приголосний в орудному відмінку однини мають закінчення -ею: мережею, кручею, ношею, лікарнею, операцією, Наталією, суддею, Іллею, статтею.

         Якщо іменник першої відміни має основу г, к, х, то в формі давального та місцевого відмінка однини відбувається чергування звуків: г/з, к/ц, х/с: смуга – смузі; завірюха – завірюсі; наука – науці; тайга – у тайзі; зупинка – на зупинці; стріха – на стрісі. Таке ж чергування відбувається у формі місцевого відмінка однини іменників чоловічого роду другої відміни: каталог – у каталозі; капелюх – у капелюсі; рік – у році.

         Досить складною для вживання є форма родового відмінка однини чоловічого роду другої відміни. В залежності від значення, а також деяких морфологічних та акцентологічних характеристик ці іменники можуть мати закінчення         -а(-я) і  -у(-ю): паспорта; глобуса; прапора, але прогресу; кредиту.

          Закінчення -а(-я) мають такі групи іменників:

а) назви осіб та істот, а також персоніфікованих предметів: оператора, власника, учня, ведмедя, Сніговика;

б) назви конкретних обчислювальних предметів: малюнка, портфеля, вагона, конверта, диплома;

в) терміни, геометричні фігури та їх частини, елементи будови чогось: радіуса, відмінка, гектара, долара;

г) назви мір довжини, площі, об’єму, часу, ваги тощо: кілограма, метра, відсотка, гектара, долара;

д) назви населених пунктів: Ужгорода, Парижа, Мілана;

е) назви річок, озер з наголошеним закінченням: Дінця, Дністра, Іртиша, Сиваша.

         Закінчення -у(-ю) мають такі групи іменників:

а) назви дій, процесів, станів: польоту, рейсу, фільму, страху, руху, крику;

б) назви абстрактних понять: характеру, аналізу, реалізму, принципу, стилю;

в) назви матеріалів та речовин:  азоту, бензину, ситцю, джему, асфальту, цукру;

г) назви збірних понять: оркестру, колективу, каталогу, батальйону, кодексу;

е) назви установ та організацій: театру, метрополітену, інституту, магазину;

є) назви танців, спортивних ігор: волейболу, вальсу, танцю, тенісу, але гопака, козачка;

д) назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: замку, мезоніну, палацу, але карниза, флігеля;

ж) назви гідронімів з ненаголошеним закінченням: Дунаю, Бугу, Світязю, Нілу, Рейну;

з) назви держав, територій, островів, півостровів,  гір: Донбасу, Ірану, Криму, Мадагаскару.

  Слід враховувати те, що багатозначний іменник може мати різні закінчення в залежності від того, в якому значенні його вживають: немає цього акта, але після другого акту п’єси; не вистачає одного алмаза, але видобуток алмазу; пряма до центра круга, але приїхав до центру міста, одержали розпорядження з Центру; дісталися до найбільшого дзвона, але не чути дзвону.

         Симантичні групи іменників, що мають закінчення -а(-я) або -у(-ю), окреслені не досить чітко, тому у випадках сумніву треба звертатися до словника. Закінчення родового відмінка однини чоловічого роду, як правило, зазначені у всіх словниках української мови.

Виникають проблеми і  відмінюванням інших груп іменників.

Іменники середнього роду другої відміни, які закінчуються на –я, у родовому відмінку множини переважно мають нульове закінчення (завдань, суцвіть, весіль, багать, облич), а також в окремих випадках закінчення   -ів (-їв): почуттів, відкриттів, сузір’їв. У складних випадках слід звертатися до словника.

Іменники третьої відміни в формі орудного відмінка однини можуть мати подовження приголосного звука, якщо цей приголосний знаходиться між голосними: сталлю, суттю, доповіддю, галуззю, сумішшю, розкішшю, зустріччю. Але подовження  не відбувається, коли наявний збіг приголосних: областю, складністю, дійсністю. Зрідка, якщо основа закінчується на губний приголосний або -р, виникає роздільна вимова, яка на письмі позначається апострофом: любов’ю, матір’ю, кров’ю.

  Вживаючи відмінкові форми іменників треба пам’ятати, що окремі з них можуть виступати у варіантах.

Так, можливі варіантні форми родового відмінка множини іменників першої відміни. Вони пов’язані з характером вставного голосного між двома останніми приголосними основи або з наявністю/ відсутністю такого голосного і відповідними змінами в корені слова: сосон і сосен; крихт і крихот (крихіт); війн і воєн. Ці варіанти є рівноцінними для вживання. Поодинокі випадки варіантних форм іменників у родовому відмінку множини виявляються у можливості вживання нульового закінчення та закінчення -ів: губ і губів; легень і легенів. Варіантні форми можуть бути утворені від різних значень багатозначного іменника. Порівняймо: нарада старост і заслати старостів; пройшов кілька верстов і походив з найнижчих верств суспільства.

Іменники першої відміни можуть мати варіанти і в орудному відмінку множини: сльозами і слізьми; свинями і свиньми. Форми слізьми, свиньми характерні для розмовного та художнього стилів мовлення.

Іменники чоловічого роду другої відміни однини в давальному відмінку мають закінчення –ові (-еві, -єві) якщо вони називають живі істоти: працівникові, директорові, вчителеві, учневі, водієві, гостеві, коневі. Такі ж закінчення мають чоловічі імена та прізвища, що належать до другої відміни: Дубові, Коваленкові, Головкові, Кущеві, Зайцеві, Гайдаєві, Петрові, Василеві, Андрієві. Слід звернути увагу на цю форму, оскільки вона часто трапляється в різноманітних документах (посвідченнях, довідках і подібне). Коли в тексті стоять поряд прізвище, ім’я та по батькові в формі давального відмінка однини, рекомендують для уникнення одноманітності вживати різні закінчення ( -ові, -еві, -єві та -у, -ю): Петренкові Олександру Дмитровичу; Олександрові Дмитровичу Петренку; панові Богдану, добродієві Савчуку; письменнику Гончареві; письменникові Гончару; Василеві Петровичу.

          Іменники чоловічого роду, що позначають неістоти, в давальному відмінку однини можуть мати варіанти закінчень: -ові, -еві, – єві і -у, -ю. Наприклад, лісові і лісу; комітетові й комітету; місяцеві і місяцю; краєві і краю.

         Деякі іменники чоловічого роду в давальному відмінку мають тільки закінчення -у(-ю). Це пов’язано з тим, що закінчення -ові, -еві, -єві можуть створювати разом з кінцевими звуками основ немилозвучний збіг або спричиняти до спотворення значення: острів – острову; рів – рову; Київ – Києву; Іванов – Іванову; Тушин – Тушину.

  Паралелізм закінчень у формі давального відмінка однини спостерігаємо також у іменників середнього роду, частіше назвах істот на -о: немовляткові – немовлятку; дитяткові – дитятку. Перевагу слід віддати формам типу: немовляткові; дитяткові. Іменники середнього роду, що позначають неістоти, переважно мають у давальному відмінку закінчення -у, -ю: вінку, морю, обличчю, хоча і в цій групі можливі варіанти: сонцеві – сонцю, серцеві – серцю, містові – місту.

  Оскільки закінчення -у, -ю можуть мати також іменники чоловічого роду другої відміни у родовому відмінку однини, можлива омонімія закінчень родового і давального відмінків, що призводить до подвійних тлумачень. Порівняймо: допомога інституту (інститут допомагає) і допомога інституту (допомагають інституту). Вживання у давальному відмінку форм на -ові (-еві, -єві) дозволяє уникнути небажаної омонімії відмінкових форм: допомога інституту – допомога інститутові.

          Варіантністю форм також позначений знахідний відмінок однини іменників чоловічого роду другої відміни. Це явище можна спостерігати серед обмеженого кола іменників, які переважно називають побутові предмети: написав лист і написав листа; взяв олівець і взяв олівця. Значної симантичної різниці між цими формами немає, однак форми з нульовим закінченням переважають у діловому стилі мовлення.

У місцевому відмінку однини іменники чоловічого та середнього роду – назви неістот можуть мати варіантні закінчення -і(-ї) та -у(-ю): в інституті – по інституту; на подвір’ї – по подвір’ю. Вживання цих закінчень нерідко визначається прийменником: закінчення -і(-ї) переважає в конструкціях з прийменниками в(у), на, при: у полі, на обличчі, при заводі; закінчення –у(-ю) переважає в конструкціях з прийменником по: по полю, по обличчю, по заводу (але для означення часу – закінчення – і: по обіді). Розподіл закінчень -у(-ю) та -і(-ї) може також залежати від місця наголосу в слові: в краї – в краю; в ставі – в ставу; у гаї – в гаю. В деяких випадках спостерігаємо вживання обох закінчень навіть за умови сталого наголосу: по полю – по полі; по тілу – по тілі. Водночас значна група іменників у місцевому відмінку має одну форму без варіантів, незалежно від прийменника чи місця наголосу: на рушнику – по рушнику; на містку – по містку; у ступу – по степу; у саду – по саду.

Іменники чоловічого роду, які є назвами істот, у місцевому відмінку мають варіантні закінчення -ові(-еві, -єві) та -у(-ю) чи -і(-ї): на вчителеві і на вчителі; на працівникові і на працівнику; на приятелеві і на приятелі; на ковалеві і на ковалі; на інженерові і на інженері; на керівникові і на керівнику; на учневі і на учні; на Коваленкові і на Коваленку. Перевагу слід віддавати закінченню -ові(-еві, -єві). Варіантні закінчення можливі і для деяких іменників чоловічого та середнього роду, що називають неістоти: по світові і по світу; у будинкові і у будинку; на ліжкові і на ліжку. Подібний паралелізм закінчень спостерігаємо і в іменниках середнього роду – назвах істот: на немовляткові і на немовлятку; на кошеняткові і на кошенятку.

          У географічних назвах з основою на -г,-к,-х можливі варіанти закінчень –у та -і: у Владивостоку і у Владивостоці; в Единбургу і в Единбурзі, але тільки в Петербурзі. Дослідники рекомендують віддавати перевагу закінченню -у, що дозволить уникнути чергування -з,-ц,-с: у Цюріху, у Лейпцигу, у Люксембургу.

          Паралельні словоформи зрідка трапляються в орудному відмінку множини іменників другої відміни, а також іменників, що вживаються в множині: гостями – гістьми; колінами – коліньми; крилами – крильми; колесами – колісьми; чоботями – чобітьми; конями – кіньми; санями – саньми; воротами – ворітьми; дверима – дверми; грошима – грішми. Варіанти з закінченням –ми характерні для розмовного та художнього стилів мовлення.

Таким чином, вживаючи відмінкові форми іменників, які можуть виступати у варіантах, слід зважити на традиції їх використання в окремих стилях мовлення. У випадку сумнівів щодо утворення тієї чи іншої відмінкової форми необхідно звертатися до словника.

Увага ! За новим правописом

         ВАРІАНТНІ ФОРМИ РОДОВОГО ВІДМІНКА

ра́дості й ра́дости, любо́ві й любо́ви, Білору́сі й Білору́си

"Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́ сь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и: гі́дности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти, хоро́брости; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си́ , Білору́си".

 

Тема:Іменники,що мають форму лише однини або множини.                                                                  04.05.2020

Тема:Визначення роду невідмінюваних іменників та абревіатур,правила вживання їх.                        29.04.2020

Тема:Іменники чоловічого та жіночого роду,що означають назви людей за діяльністю.(поет-поетеса)        27.04.2020
Завдання 
Опрацювати теоретичний матеріал за підручником.
Законспектувати матеріал 

Виконати вправи та тестові задання (письмово) 

Чимало іменників чоловічого роду, які є назвами осіб за професією, не мають паралельних форм жіночого роду: адвокат, гід, маркетолог, менеджер, мер, муляр, міністр, нотаріус. Ці слова вживаються для позначення і чоловіків, і жінок.

Значна кількість назв осіб утворює паралельні форми чоловічого і жіночого роду: журналіст-журналістка, касир-касирка, кравець-кравчиня, лікар-лікарка, льотчик-льотчиця, офіціант-офіціантка, перекладач-перекладачка, продавець-продавщиця. Деякі назви жіночого роду із суфіксом -к (а) не відповідають нормі літературної мови: завучка, фізичка, математичка, керівничка, редакторка, дикторка. Вони належать до сфери розмовної мови.

Деякі іменники вживаються у двох родах. Правильно буде:

Абрикос і абрикоса	Лангуст і лангуста
Банкнот і банкнота	Манжет і манжета
Вольєр і вольєра	Мозоль і мозоля
Ворс і ворса	Мотузок і мотузка
Ґонт і ґонта	Оазис і оаза
Жираф і жирафа	Парасоль і парасоля
Желатин і желатина	Пелюсток і пелюстка
Зал і зала	Реприз і реприза
Кахель і кахля	Спазм і спазма
Клавіш і клавіша	Хлющ і хлюща

Виконати письмово.

До поданих іменників допишіть прізвища, імена та по батькові видатних людей (жінки або чоловіка). 

Педагог, юрист, адвокат, медик, хірург, економіст, директор, бухгалтер, капітан.

                  Виконайте тестові завдання.

1. У якому рядку іменники мають неоднаковий рід?

А Життя, узбережжя, обличчя, зілля, знання;

Б сонце, озеро, полотно, село, зерно;

В біль, цвіль, туш, базіка, директор;

Г радість, цікавість, розповідь, нехворощ, вість.

2. Спільний рід мають усі іменники варіанта:

А нероба, забіяка, юрист, бідолаха;

Б незграба, суддя, тренер, сирота;

В ледащо, лівша, рева, листоноша;

Г староста, професор, зануда, базіка.

3. Укажіть іменник подвійного роду:

А замазура;

Б плавчиха;

В кравчиня;

Г вітрище.

4. Іменники спільного роду називають:

А малят безвідносно до їхньої статі (немовля, оленя);

Б осіб за професією, посадою, званням, видом діяльності;

В предмети, осіб із суфіксами -ище, -исько;

Г осіб як чоловічої, так і жіночої статі, що характеризуються певними якостями.

5. Знайдіть рядок з іменниками СПІЛЬНОГО роду:

А груша, лівша;

Б ледащо, невдаха;

В нероба, дівча;

Г директор, слуга.

Тема:Іменники спільного та подвійного роду. 27.04.2020
Завдання 
Опрацювати теоретичний матеріал за підручником.
Законспектувати матеріал 

Виконати вправи та тестові задання (письмово)

Іменники спільного роду можуть означати осіб і чоловічої, і жіночої статі: листоноша, сирота, трудяга, староста, бідолаха. Такі іменники мають закінчення -а, -я та називають осіб за характерними діями або рисами поведінки: ябеда, базіка, плакса, писака, посіпака, недоторка.

Рід таких іменників визначають за змістом речення або граматичною формою інших частин мови: Мудрий, як той недотепа, що від дощу в річку ховався. Забарилась недотепа — от тобі й халепа (Нар. творч.).

Іменники подвійного роду вживаються у формах різних родів:

• чоловічого і середнього: вовчище, лобище;

• жіночого і середнього: бабище, ручище, ножище.

Рід таких іменників визначають за змістом речення або за граматичною формою інших частин мови: Лютий вітрище рве гілля дерев.

Завдання :

Запишіть подані слова, додавши до кожного прикметник-означення, у дві колонки: 

1) іменники чоловічого роду; 2) іменники жіночого роду.

Шампунь, бандероль, папороть, ваніль, фланель, рукопис, аерозоль, розкіш, рояль, суміш, жовч, гуаш, тюль, міль.

Відредагуйте речення. 

1. Прозора тюль на вікнах придасть кімнаті особливого затишку, а обтягнуті бязем меблі створять враження розкошу. 2. Тюлева гардина вбереже від проникнення бруду та пилі з вулиці. 3. Узорчаста тканина є в продажі. 4. З вікна можна полюбуватися прямим і рівним магістралем. 5. Поява червоної сипі на шкірі та надоїдлива нежить є признаками корі. Хвороба може викликати головну біль, іноді навіть втрату свідомості.

Перепишіть, вибираючи з дужок слова в потрібній граматичній формі.

1. Тут співали мені дуби, степ (гойдав, гойдала) пшениці і вівса (Д. Луценко). 2. Лебедина зграя в (дальній, дальню) путь рушає (В. Паронова). 3. Дим над землею гіркий наче (тертий, терта) полин (Р. Коляда). 4. Парадною ходою під (барабанний, барабанну) дріб рушили вчорашні школярі до центральної площі міста (3 журналу). 5. Оркестр грав (урочистий, урочисту) туш, а всі, стоячи, привітальними вигуками та бурхливою овацією зустрічали ювіляра (І. Тобілевич).

 Виберіть із поданих словосполучень правильний варіант. Поясніть причину допущених помилок.Зустрілися біля магазина(у), завдяки (через) хворобі(у), найбільш гостріша (гостра) мить, вулиця І. Франко(а), стукати по вікнам(х), творчість поетів-шестидесятників (шістдесятників), семиста(сот) учнів, на їй (ній) багато прикрас, п’ять кілограм(ів), хотять(хочуть), сім гривнів (гривень), у кіні(кіно).

Тестові завдання

1. Морфологічну помилку допущено у варіантіА налити ситра
Б гарні брелокиВ по підлогах
Г їхати в авті 2. Морфологічну помилку допущено у варіантіА п’ятиста
Б сиплютьВ окропіте
Г варіанта 3. Морфологічну помилку допущено у варіантіА мармурових арок
Б тонких поличокВ багатих ярмарок Г кавових чашок4.  Морфологічну помилку допущено в рядкуА запобігаймо (уникаймо) грубим помилкам
Б збережіть природу чистою
В ходімо на нову виставку
Г давайте жити дружно 5. Морфологічну помилку допущено в рядкуА найбільш успішний
Б дорожчий золота
В якнайцікавіший
Г кращий за (від) всіх6. Установіть відповідність між іменниками та родами, до яких вони належать.

Рід іменників	Іменники
1. Чоловічий	А Дівчисько, базікало, писака, ябеда
2. Жіночий	Б Бандероль, каніфоль, Керч, бешамель
3. Середній	В Листя, повідомлення, вогнище, просо
4. Спільний	Г Тюль, насип, Псалтир, рояль

Тема: Морфологічна помилка.Іменник. Рід іменників. Паралельні родові форми  22.04.2020

Завдання

Опрацювати теоретичний матеріал
Виконати вправи

ЧОМУ ПРАВИЛЬНО «РІЗКИЙ БІЛЬ», А НЕ «РІЗКА БІЛЬ»? Для всіх іменників української мови, крім множинних, властивий рід. Визначення роду в багатьох випадках пов’язане з труднощами.

Мусимо пам’ятати:

1) В українській мові є чимало структурно подібних слів, які мають інший рід та інший тип відмінювання: меч — ніч, гнів — кров, Корсунь — Умань, біль — сіль, гілля — рілля, земля — теля — Золя, мати — Карпати, каша — лоша. Отже, Корсунь зелений іменник відмінюється як хлопець, кінь, Умань зелена іменник відмінюється як тінь, радість, Чернівці зелені (бо це так званий множинний іменник), Сочі зелене (іменник Сочі не відмінюється, його рід визначається за загальним словом

місто).

2) Категорія роду для більшості іменників невмотивована; часто іменники на позначення того самого поняття можуть мати інший рід: дорога — шлях — шосе, хата — дім.

3) Ті самі поняття в різних мовах можуть мати для свого позначення слова, що належать до різних родів: білоруське цень — чоловічого роду, а український відповідник тінь — жіночого. Українські слова біль, Сибір, дріб, степ, накип, насип — чоловічого роду другої відміни, а російські відповідники боль, Сибирь, дробь, степь, накипь, насыпь — жіночого роду третьої відміни. Український іменник путь — жіночого роду, а російський — чоловічого. Тому й відмінкові закінчення однакових у двох мовах іменників можуть бути зовсім іншими. Українською мовою правильно «болем сповнилося серце матері», «є у продажу», «гарний посуд» (не «біллю сповнилося серце», «є у продажі», «гарна посуда»), російською — «болю», «есть в продаже», «хорошая посуда».

4) При визначенні роду треба брати до уваги закінчення не тільки називного відмінка, а й інших, особливо родового та орудного. Наприклад, у пісні співається: «За Сибіром сонце сходить» (таке саме закінчення, як у словах лісом, столом, отже, Сибір — чоловічого роду); або говоримо «десятковим дробом» (таке закінчення, як у іменників столом, лісом). Отже, мало підставляти слова цей, ця, це чи він, вона, воно, як це пишуть у багатьох шкільних підручниках, а в сумнівних випадках треба-така заглянути у словники.

                           «Чи правильно ми говоримо?».

 Чи існують ще подібні слова в українській мові?

Зал, зала. Слова запозичені. Слово зал утворене від німецького der Saal (чоловічий рід), а зала — від французького la salle (жіночий рід). Наприклад: «Я сидів у читальному залі коло відчиненого вікна і, замість того, щоб готуватися до практичного заняття з діалектології, блукав поглядом по верхівках ялин, що росли в інститутському дворі» (Є. Гуцало). «З трьох дверей, що йшли — одна просто до зали, ліва в кімнату його учня — Васі, права в Лідину, нісся регіт, галас, розмова...» (В. Винниченко). «Платоне, а йди сюди! — покликала красуня пана, що йшов поважно залою. — Мій чоловік» (В. Шевчук). «Функціональним та композиційним центром палаців урочистих подій є обрядова зала, інтер’єр якої співзвучний змістові обрядових дій»

Отже, наявність двох форм — чоловічого і жіночого роду — можна пояснити впливом мови-джерела, з якої слово запозичене.

У сучасній українській мові варіант чоловічого роду (зал) уживають частіше, ніж жіночого (зала).

  

 Виконати тест             Код доступу 388208

 Тестування 

                         Виконати письмово

Визначити  засоби вираження категорії роду наведених іменників.

1.Микола, сестра, кров, вовча, ягнятко, брат, Ок­сана, точило, дворище, батько, мати, тесть, теща, онук, онука, письменник, письменниця, провалля, лівша, не­роба, минуле, районна РТС, мозоль, мозоля, базікало, цап, коза, сорока, кажан, комар, край, ніч.

2.Праця, совість, Іван, зайча, телятко, син, дочка, городище, свекор, свекруха, Олександр, Олександра, роздоріжжя, каліка, білоручка, сучасне, санаторій, са- каторія, ледащо, теля, кабан, свиня, ластівка, Ґедзь, окунь, завод, місяць, совість.

3.Груша, соломинка, стіл, миша, звірятко, Павло, перевесло, глинище, чоловік, жінка, лікар, лікарка, кум, кума, тертя, плакса, задирака, вартовий, зал, за­ла, хлопчисько, півень, курка, чайка, сокіл, глухар, пісня, долина, повість.

 Визначити категорію числа іменників, розподіли­ти їх за відмінами та групами.

1. "Джунглі, Марс, плем'я, молоко, сіни, повітря, годинник, портрет, телевізор, ручка, крісло, килим, по­душка, будинок, хата, програма, сміливість, гнів, га­зета, тарілка, відмінок, значення, майстер, сіль, сівба, староста, поле, Ілля, вугляр, дуб, стовбур, сувенір, місто, буквар, пухир, слухач, вітрище, абажур, завдан­ня, скляр.

2.Прийми, тінь, олівець, вода, ворота, піч, дощ, ліжник, гордість, палка, лекція, телеграф, поїзд, м'яч, любов, школа, інститут, розвиток, цимбали, окуляри, шахи, канікули, сметана, магазин, буряк, бур'ян, край, вість, дівча, сирота, плече, друкарня, сім'я, слухач, каша, темп, сир, папір, коло, писар, проводир, бабище, гіпюр, полум'я.

3.Плавні, Венера, лелека, борошно, мряка, вакації, подвір'я, город, вулиці, будні, переговори, вічність, но­жиці, спокій, байдужість, битва, слово, геройство, ге­рой, поет, берег, село. Коліща, вага, бік, річ, дружи­на, прізвище, надія, убивця, вантаж, скляр, вежа, ударник, вихор, інженер, серце, бондар, секретар, ба­зар, збіжжя, здоров'я.

4.Ягня, гиря, велетень, міць, гуся, машина, яви­ще, суддя, тесляр, успіх, гуща, вир, майстер, козир, календар, гектар, місце, змагання, тім'я, орля, завод, Дніпро, місто, розкіш, лоша, фабрика, голова, ложе, буря, сторож, пісняр, їжа, палац, жир, шофер, залізо, лікар, шахтар, ткач, каламбур, пір'я.

Тема: Поняття норми в сучасній українській мові. Контрольна робота 15.04.2020.

Завдання 1-8 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Потрібно вибрати правильний варіант відповіді.

1. Позначте, у якому словнику з’ясовано походження слів:

А термінологічному;

Б тлумачному;

В етимологічному;

Г діалектному.

2. Позначте, у якому словнику з’ясовано значення слів, що вживаються в певній місцевості:

А фразеологічному;

Б морфемному;

В термінологічному;

Г діалектному.

3. Позначте, який словник пояснює значення іншомовних слів:

А орфоепічний;

Б іншомовних слів;

В перекладний;

Г тлумачний.

4. Позначте, який словник подає особливості вимови та наголошення слів:

А орфоепічний;

Б орфографічний;

В морфемний;

Г перекладний.

5. Позначте речення, у якому неправильно вжито слово «приймати»:

А Сергію, швидше приймай рішення.

Б Юрко приймає участь у змаганнях з футболу.

В Юнаки приймають присягу на вірність Батьківщині.

Г Їв би очима, та душа не приймає.

6. Позначте рядок, у якому подано правильне тлумачення фразеологічного звороту зуби протерти на чомусь:

А голодувати;

Б мати досвід;

В завдати лиха;

Г накинутись з докором на когось.

7. Позначте рядок, у якому подано пароніми:

А міх борошна — ковальський міх;

Б уявити — уславити;

В військовий — воєнний;

Г горизонт, небокрай.

8. Позначте рядок, у якому подано синонім до фразеологізму кривити душею:

А голову закрутити;

Б ходити на поводку;

В крутити хвостом;

Г дати перцю.

У завданнях 9-10 треба встановити відповідність: до кожного рядка, позначеного буквою, дібрати відповідник, позначений цифрою.

9. Установіть відповідність між фразеологізмами та їхнім правильним тлумаченням.

1 Безрідний 2 Перемогти 3 Покарати 4 Посваритися	А Показати, де раки зимують
	Б Розбити глека
	В Хоч свічки ліпи
	Г Як горох при дорозі
	Д Узяти гору

10. Установіть відповідність між фразеологізмами-антонімами.

1 Як з хреста знятий 2 Падати зі сміху 3 У чорта на куличках 4 Битися як риба об лід

А Як вареник у маслі Б Бублика з’їси, поки кругом обійдеш В Ревма ревіти Г З доброго дива Д Як рукою подати

Завдання 11 та 12 — завдання відкритої форми.

11. Відредагуйте речення.

1. На зустріч прийшли відомі поети та письменники. 2. У романі І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» зображено події, що відбувалися після скасування кріпосного права. 3. У другий раз ми продовжимо цю розмову. 4. Кожний літературний персонаж має свої індивідуальні риси.

12. Складіть і запишіть речення з поданими фразеологізмами (поясніть їхнє значення).

Стригти під один гребінець; виносити сміття з хати.

Тема :Правила графічних скорочень слів. 13.04.2020

Тема: Орфографічний практикум .Виконання вправ.13.04.

Завданя

Опрацювати матеріал 

Законспектувати у зошит 

Виконати вправи та тестові завдання 

Написати твір есе на тему :" Ми йдемо у майбутнє озираючись у минуле "

Виписати з текстів наукового стилю 7 речень з різними графічними скороченнями. + Підкреслити граматичні основи в цих реченнях.

                     Правила графічних скорочень слів

 Скорочення для зорового сприйняття називають графічними скороченнями. Вони не мають граматичного оформлення, позначаються малими літерами. Наприклад: і т.д., р-н, м-ць, тов.; повторення початкових літер: тт., рр., дробове написання о/с. Це нормативні скорочення.

Другий тип: АН-24, ТУ-104, КПУ — пишуться без крапок і мають граматичні форми. Абревіація — це спосіб творення слів від усічених основ. Види:

1) Складовий тип — нові слова утворюються з усічених основ кількох слів (Донбас).

2) Ініціальний тип — нові слова утворюються з початкових букв або звуків (вуз).

3) Мішаний тип — нові слова утворюються поєднанням усіченої основи одного слова з окремими словами (держадміністрація).

Власне абревіатурою називають складноскорочене слово, утворене з початкових складів або з перших літер словосполучення.

Правопис складноскорочених слів:

1. Назви установ, закладів, організацій тощо, утворені з частин слів, пишуться:

• з великої літери, якщо вони вживаються на позначення установ одинично: Укрцукорпром.

• з малої літери, якщо такі слова є родовими назвами: міськрада, облвно.

2. Складноскорочені слова, що утворені з початкових букв або звуків, пишуться великими літерами (ГЕС — гідроелектростанція, НТР).

• великими літерами пишуться і складноскорочені слова, утворені від іншомовних словосполучень: НАТО.

• малими літерами пишуться загс, неп.

• якщо вони відмінюються, то закінчення дописуються малими літерами: ЗІЛом, ЛАЗи.

• у складноскорочених словах, утворених іншими способами, усі частини пишуться з малих літер: оргвідділ, завгосп.

• власні складноскорочені назви пишуться з великої літери: Донбас.

• на письмі скорочуються слова на приголосний (громадянин — гр., наприклад — напр.) Але: нашої ери — н. е., острів — о.

• в кінці графічних скорочень ставиться крапка. Але в скорочених назвах мір (кг, км, хв) крапки немає.

• не ставиться крапка і між подвоєними буквами, що вказують на множину: pp.— роки, тт.— томи.

• якщо в скороченні подано початок і кінець слова, то на місце пропущених букв ставиться дефіс: видавництво — вид-во.

Графічні скорочення вимовляються повністю і скорочуються лише на письмі. Графічні скорочення (крім стандартних скорочень значень метричних мір: м — метр, мм — міліметр, см — сантиметр) пишуться з крапками на місці скорочення. Зберігається написання великих та малих літер, дефісів, наприклад: півн.-сх. (північно-східний), Півн.-Крим. канал(Північно-Кримський канал).

Не скорочуються слова на голосну, якщо вона не початкова в слові, і та ь. Наприклад: український може бути скорочене укр., україн., українськ.

При збігу двох однакових приголосних скорочення робимо після першого приголосного: щін.робота; відмін, навчання.

За збігом двох і більше різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного: мід., мідн. (мідний); висот., висоти, (висотний).

До найпоширеніших загальноприйнятих скорочень належать такі:

• акад.— академік

• вид.— видання

• див.— дивись

• доц.— доцент

• ім.— імені

• і т. д.— і так далі

• і т. ін — і таке інше

• і под. — і подібне

• та ін.— та інше

• напр.— наприклад

• н. є. — нашої ери

• оз.— озеро

• пор.— порівняй, порівняйте

• проф.— професор

• р.— рік, річка

• рр.— роки

• с.— село, сторінка

• ст.— станція, сторіччя

• т.— том

• тт. —томи

Виконати тест   Код доступу 644335

                        Орфографічний практикум

Перепишіть, розкриваючи дужки.

І. 1. Повезли мою матір на білих волах, (не) оплакану матір... 2. Спочивай, моя мамо, так легше тобі. Там (ні) хто (не) завдасть (не) вигойної рани. 3. (Ані) кого, (ні) кого нема на землі, (ні) єдиної гілочки нашого роду. 4. Чи згадав Гордія Чурая, оті шляхи до слави найкоротші, де перемога, з горя (ні) чия, дивилась мертвим в (не) закриті очі. 5. (Не) догарок згасивши восковий, він, може, знову думав про свободу? 6. Вона в житті зіткнулась з (не) приємністю: хлопчина їй (не) відповів взаємністю. І (то) чому: бо любить іншу дівчину, а вірність має душу (не) подільчиву. 7. Мов тихий дзвін гірського кришталю, (не) сказане лишилось (не) сказанним. 8. Цвітуть обличчя, острахом (не) стерті. 9. І та печаль вже (не) скорбота. 10. (Не) забувайте (не) забутнє, воно вже інеєм взялось! І (не) знецінюйте коштовне, (не) загубіться у юрбі. (Не) проміняйте (не) повтор на сто ерзаців у собі! (За Л. Костенко).

ІІ. 1. Можна все на світі вибирати, сину, вибрати (не) можна тільки Батьківщину. 2. Народ мій завжди буде! (Ні) хто (не) перекреслить мій народ! 3. (Ні) перед ким (не) станеш спину гнути, не віддасися ворогу в ясу. 4. Ну, нехай (би) смикнув за вухо. Хай нагримав (би) раз (чи) два, - все одно він (би) тата слухав... 5. Сім десятків дідові старому, сам (не) зчувсь, коли і відгулоозорий належить нам - тобі 

Запишіть подані слова, вставте пропущені в них букви. Поясніть написання подвоєних приголосних.

Бе(з)астережний, ві(д)аний, ві(д)окремити, бе(з)успішний, молодіс(т)ю, ро(з)броїти, світа(н)я, зна(н)ь, щас(т)я, столі(т)ь, Полі(с)я, ста(т)я, (л)яний, бо(в)аніти, Ві(н)и(ч)ина, зако(н)ий, солдат(ч)ина, на(д)ністрянський, ві(д)зеркалилася, прикордо(н)ик, карти(н)а, (в)есь, (в)ічливий, розрі(с)я, пере(д)ень, неви(н)ий, самовпевне(н)о, стара(н)о, свяще(н)ий, сказа(н)ий, напруже(н)ість, самові(д)ано, захопле(н)ий, воста(н)є, незвіда(н)ий, вихова(н)ість, ю(н)ат, натхне(н)ий, вогня(н)ий, олов’я(н)ий, ці(н)ість.

Від поданих іменників утворіть прикметники, запишіть їх. Поясніть орфограми.

І. Екстреміст, гігант, студент, баласт, щастя, честь, радість, кількість, кореспондент, вартість, публіцист, ненависть, захист, компост, совість, проїзд, пропагандист, президент, кар’єрист, жалість.

ІІ. Альпініст, випуск, аспірант, область, форпост, пристрасть, контраст, почесть, якість, цілість, злість, користь, хвастати, інтелігент, дилетант, перехрестя, очистити, швидкість, тиждень, лестощі.

 Вставте, де треба, пропущені букви т, д, к. Слова напишіть у дві колонки: 1) у які не вставляли букв; 2) у які вставили пропущені букви.

Швидкіс..ний, якісн..ий, улес..ливий, осві..читися, хвас..ливий, контрас..ний, щас..ливий, блис..нути, аген..ство, волейболіс..ці, заїз..ний, іж..жу, учас..ник, заздріс..ний, ус..ний, випус..ний, стис..нути, щотиж..ня, студен..ський, студен..ство, очис..ний, скатер..ка, буревіс..ник, п’я..десят

ПІДГОТОВКА ДО ЗНО  Код доступу 945743

Тема: Написаняя не-ні з різними частинами мови 08.04.2020.

Завдання Опрацювати теоретичний матеріалЗаконспектувати у зошитВиконати вправи (письмово)Виконати тест

ІМЕННИКИ, ПРИКМЕТНИКИ, ПРИСЛІВНИКИ
з НЕ пишуть РАЗОМ, якщо
слово без НЕ не вживають	немовля, невід, необхідний, непоборний, недбало, ненароком
додаванням НЕ утворюється слово з протилежним лексичним значенням (його можна замінити синонімом)	неволя (рабство), недруг (ворог), невисокий (низький), немало (багато)
з НЕ пишуть	ОКРЕМО, якщо
у реченні є протиставлення	Рухай думки не язиком, а розумом. Міста захищають не стіни, а люди.
НЕ стосується присудка	Після дощу парасолька не потрібна. Землетрус, що на картині, не страшний.

Не пишуть разом із прикметниками дієприкметникового походження, що мають суфікси -анн(ий), -янн(ий), -енн(ий): незрівнянний, незліченний, неподоланний.

НЕ з дієсловами ПИШУТЬ
разом	окремо
якщо без не дієслово не вживається: нехтувати, ненавидіти, незчутися; якщо дієслово має префікс недо-: недочувати, недобачати	в усіх інших випадках: не встигати, не сказати, не зробити, не впоратись

Потрібно розрізняти дієслово-присудок немає (нема), яке завжди пишуть разом, і дієслово 3-ої особи однини теперішнього часу: (він, вона, воно) не має, яке пишуть окремо: Не шукай правди в інших, коли її в тебе немає. Хто роботу зневажає, той достатку не має.

НЕ з дієприслівниками ПИШУТЬ
разом	окремо
якщо їх утворено від дієслів, що без не не вживаються: нехтуючи (від нехтувати), ненавидячи (від ненавидіти)	в усіх інших випадках: не встигаючи, не сказавши
разом	окремо
якщо при дієприкметнику немає пояснювальних слів: Вибачай за несказані слова і незроблені діла (І. Стефурак); якщо дієприкметник має префікс недо-: недошитий, недопечений	якщо вони мають при собі пояснювальні слова: Нічого не навчена життям людина схожа на чистий аркуш; якщо вони є присудками: У нього руки до язика не причеплені.

НІ (АНІ) з різними частинами мови ПИШУТЬ
разом	окремо
іменниками, прикметниками, прислівниками, які без ні не вживаються: нісенітниця, ніяковий, нівроку; ізаперечними займенниками: ніхто, ніщо, нічий (але ні до кого, ні перед чим) та заперечними прислівниками: ніде, ніяк, ніколи, анітрохи.	у реченнях із заперечним присудком: Ніхто не вимовив ні слова; у заперечних реченнях, коли ні повторюється, виступаючи сполучником: ні в пеклі, ні в раю; у фразеологізмах: ні тут ні там, ні туди ні сюди.

 Виконати письмово

Перепишіть прислів'я, знімаючи риску.

 1. Розумний прагне справедливості, ні/кчема — вигоди.

 2. Чеснота ні/ коли не старіє. 

 3. Hi/чого не/роби передчасно. 

 4. На казані плями зітруться, на совісті — ні/коли. 

 5. Риба без кісток не/водиться ні/в/якій водиці.

 6. Як болить голова, то не поможе ні/капелюх, ні/корона. 

 7. Танцювати не/вміє, а каже — розвернутися ні/де.

 8. Hi/стиду, ні/сорому в ні/яку сторону.

 9. Козак не/боїться ні/тучі, ні/грому (Нар. творч.).

Перепишіть, вставляючи пропущені літери та знімаючи риски. Поясніть написання НІ.

1. (Ні) що (ні) коли (не) м..нає марно

2. Отам лиш, де Господь тебе посіяв, ро..квітнуть мус..ш, більше (ані) де

3. (Не) зможу (ані) кроку я по чужій землі - (не) виж..ве душа 
4. (Не) хочу я (ні) вічності, (ні) слави

5. Величі справжній не треба сп..ратись на плечі (ні) кчем

6. (Ні) де не видно було (ні) ж..вої душі  

7. Хто хоче жить, (ні) коли (не) помре

 Перепишіть, розкриваючи дужки.

1. Хай розквітне веселково у (не) виданій красі наша мова калинова, наче сонце у росі  

2. То (не) просто мова, звуки, (не) словникові холодини - в них чути труд, і піт, і муки, чуття єдиної родини  

3. Так, армія тоді (не) переможна, коли любов зове її на бій!

 4. Я винний в тім, що світ (не) ліпший, (не) розумніший, ніж він є, хоч віддаю йому найглибше, найкраще почуття своє

5. Без мистецтва життя було б холодним, (не) затишним, (не) привітним (Л. Дмитерко). 6. Душа народу (не) сліпа, вона стоока

 7. Краса - лиш відображення земного у (не) земному дзеркалі душі!  8. В дружній сім’ї (не) порозуміння тривають (не) довго 

                

ВИКОНАТИ ТЕСТ   Код доступу 380649

   Виконати тест  Код доступу 973178

Тема:Складні випадки написання географічних назв 06.04.2020

Тема : Розрізнення прислівників і співзвучних сполук ( збоку - з боку ;зрештою-з рештою;всередині-в середині) 06.04.2020

ЗавданняОпрацювати теоретичний матеріалЗаконспектувати у зошитВиконати вправи(письмово) № 278;282.Виконати тест 

Складні випадки написання географічних назв	приклади
У назвах українських міст треба розрізняти -поль у небагатьох словах грецького походження (грецьке polis «місто») і -піль (з українського «поле»)	Севастополь,         Крижопіль
У географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з відповідною українською е передається через і	Арабатська     Стрілка, Біловезька Пуща
У географічних назвах, утворених від загальних назв та імен, спільних за походженням для української та російської мов, звичайно пишеться и в суфіксах -ин, -инськ	Карпинськ, Гусине Озеро
У географічних назвах, утворених від людських імен, пишемо і, як і в українській мові	Леонідово
Апостроф пишеться в географічних назвах після губних, задньоязикових і р, а також після префіксів, що закінчуються приголосним перед я, ю, є, ї. Але, коли я, ю сполучення м’якого приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться	В’язники, Ак’яр, Вязьма, Рязань
Знак м’якшення пишеться в географічних назвах після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, м. Але, коли я, ю, означають сполучення м’якого приголосного з а, у, то перед ними ь не пишеться	Пхеньян, Усольє, Аляска, Тюмень

Особливу увагу слід звернути на правопис складних і складених географічних назв як українського, так і іншомовного походження. Вони пишуться окремо, разом і через дефіс.

Окремо пишуть географічні назви, утворені:

· поєднанням іменника та узгодженого з ним прикметника: Новий Буг, Кривий Ріг;

· поєднанням іменника та узгодженого з ним порядкового числівника: Залісся Перше, Гільча Друга.

Разом пишуть географічні назви, утворені:

· від прикметникових та іменникових основ, з’єднаних єднальним звуком: Новоукраїнка, Верхньоторецьке, Теплогірськ;

· поєднанням числівникових та іменникових основ: Пятигорськ, Тридуби, Семикаракорськ;

· поєднанням двох іменникових основ за допомогою єднального звука: Волгодонськ, Індокитай;

· сполученням дієслова у формі наказового способу та іменника: Гуляйполе, Копайгородок.

Через дефіс пишуть географічні назви, утворені:

· поєднанням двох іменників без єднального звука: Пуща-Водиця, Коста-Ріка, Тель-Авів;

· поєднанням іменника й постпозитивного прикметника: Новгород-Волинський, Кам’янець-Подільський;

· поєднанням двох імен або імені та прізвища за допомогою єднального звука: Андрієво-Іванівка, Івано-Франківськ, Михайло-Коцюбинське;

· поєднанням двох іменників, перший з яких вжито в називному відмінку, а другий — у непрямому відмінку з прийменником чи іншим службовим словом; дефісом виділяється прийменник (службове слово) з обох боків:

Ростов-на-Дону, Порт-о-Пренс, Па-де-Кале;

· поєднанням перших складових частин соль-, спас-, усть-, вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сент-, сен- з кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стрит, -фіорд: Соль-Вичегодськ, Спас-Клепики, Усть-Лабінськ, Вест-Індія, Санкт-Петер-бург, Іст-Ривер, Монк-тон-Сіті і т. ін.

.

ВИКОНАТИ ТЕСТ  Код доступу 682562

Розрізнення прислівників і співзвучних сполук (збоку - з боку, зрештою - з рештою, всередині - в середині тощо). Правила написання їх

Прислівники та співзвучні з ними сполуки необхідно розрізняти.

Прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, прикметником, числівником, займенником, пишуть разом	Сполуки слів, утворені поєднанням прийменника з іменником, що зберігає своє конкретне лексичне значення, пишуть окремо
укупі (стояли)	у купі (піску)
усередині (розмістили)	у середині (речення)
востаннє (нагадую)	в останнє (речення)
уперше (почули)	у перше (слово)
втім (погодились)	у тім (тексті)

У прислівниковій сполуці між словами можна вставити інше слово (у високій купі піску, у самій середині, у написане останнє речення, у промовлене перше слово, у друкованім тім тексті), тож писати потрібно окремо.

 Виконати письмово

Перепишіть, уставляючи замість крапок слово, лексичне значення якого подано в дужках.

1. Хай перейде наша слава ... (від одного покоління) в рід!

 2. Я з трудящого роду, не ходила боса ... (від початку життя, від народження)! 

3. Лінощі й злидні ... (зачепивши рукою зігнуту руку вище ліктя, спираючись на чиюсь руку) ходять.

 4. Не можна через тин — лізь ... (спрямування дії під перешкоду) тин! 

5. Хто ... (за власним бажанням, добровільно) прийшов, так само й піде. 

6. Довіра — така рослина, що ... (неспішно, повільно, поступово) росте.

Довідка. Зроду, з роду. Поволі, по волі. Попідруки, попід.

 Перепишіть, знімаючи риски.

1. Коли моє не в/лад, то я з своїм на/зад (П. Гулак Артемовський). 

2. Той, хто з/першого кроку починає шкодувати, що вирушив на/гору, не/здатний здолати і не/великого пагорба (Тибетське прислів’я). 

3. По/ волі ж і піду, як тільки схочу, ні/хто ні/чим мене тут не/прив’яже! (Леся Українка) 

4. Хто нахабно преться в/гору, той з ганьбою гепне долу (Англійське прислів’я).

 5.«Мені однаково треба було в/низ»,— сказав той, що впав зі/сходів (Шведське прислів’я).

ВИКОНАТИ ТЕСТ   Код доступу 766833

ВИКОНАТИ ТЕСТ    Код доступу 232634

Бажаю успіху!!!!!!

  01.04.2020.

Тема:Складні випадки написання прізвищ.

 

                              Складні імена та прізвища (прізвиська)

Імена та прізвища (також прізвиська) людей, що складаються з двох чи трьох компонентів або до складу яких входять прийменники, частки, артиклі тощо, пишемо окремо, разом і з дефісом.

1.     Окремо пишемо:

·         прізвиська й псевдоніми (українські та перекладені іншомовні), що складаються з імені та прикметника, узгодженого з ним чи з наступним іменником: Івáн Волóве Óко, Єлéна Прекрáсна, Рíчард Лéвове Сéрце, Степáн Тúгряча Смерть, Слугá з Добрóмиля; до цього переліку належать і власні назви американських індіанців: Малéнький Вовк, Тупúй Ніж і т. ін.;

·         псевдоніми, що побудовані як поєднання імені та прізвища: Джек Лóндон, Жорж Санд, Лéся Україн́ка, Мáркó Вовчóк, Панáс Мúрний;

·         повні давньоримські особові назви, у яких перше слово означає особове ім’я, друге — родове ім’я, третє — прізвище: Гай Ю́лій Цéзар, Марк Пóрцій Катóн;

·         артиклі, прийменники та інші службові слова (ван, да, де, ді, дю, дер, ед, ель, ла, ле, фон і т. ін.) в питомих (неофіційних) та іншомовних особових назвах: Лю́двіг ван Бетхóвен, да Вíнчі, де ла Куéва, ді Віттóріо, дю Гар, Нур ед Дін, ле Шапельє́, фон дер Гольц.

Примітка 1. Скорочену частку д та ірландську частку о пишемо з власними іменами через апостроф: Д’Аламбéр, д’Артанья́н, д’Обіньє́; О’Кéйсі, О’Кóннор (але О. Ге́нрі — псевдонім письменника); частки Мак-, Сан-, Сен-, які передують прізвищам і водночас становлять їхню невід’ємну частину, пишемо з дефісом: Мак-Магóн, Мак-Клю́р, Сан-Мартíн, Сен-Сімóн.

Примітка 2. У ряді випадків частки пишемо разом із прізвищами, бо в такій формі засвоїла їх українська мова: Декандóль, Делíль, Дерібáс, Лагáрп, Ламетрí, Лафонтéн, Лесáж, Фонвíзін;

·         слово дон («пан») перед особовим ім’ям як форма ввічливого звертання: дон Базíліо, дон Пéдро, дон Хосé. У власних назвах відомих літературних героїв це слово пишемо з великої літери: Дон Жуáн, Дон Кіхóт.

Примітка. У загальному значенні слово донжуáн пишемо разом і з малої літери;

·         складники китайських, корейських, в’єтнамських, м’янмських, індонезійських особових назв: Ван Мен, Пак Чіво́н, Хо Ші Мін, Нгуєн Конг Хоáн, У Ну Мунг.

Примітка. У складених китайських, корейських, в’єтнамських, м’янмських, індонезійських особових назвах відмінюємо лише останню частину, яка закінчується на приголосні: Кім Ир Сен — Кім Ир Сéна…, Хо Ші Мін — Хо Ші Мíна…, Ден Сяопíн — Ден Сяопíна…, але Го Можó, Чан Кайшí й т. ін. (незмінювані).

2.     Разом пишемо:

·         українські прізвища, що складаються з дієслова в наказовій формі та іменника: Гори́цвíт, Непúйвода, Уби́йвóвк;

·         українські прізвища,  що  виникли  на  основі  словосполучень,  до складу яких входять як повнозначні, так і службові слова: Добрийвéчір, Нетудихáта, Панібудьлáска;

·         українські прізвища, утворені з прикметника та іменника за допомогою сполучного звука: Довгопóл, Кривонíс, Скорохóд;

·         слов’янські особові імена, утворені від двох основ: Владислáв, Володúмир, Мечислáв, Яропóлк;

·         складні китайські імена, які завжди стоять після прізвища: Го Можó, Ден Сяопíн, Тáо Юаньмíнь, Сунь Ятсéн.

Примітка. Якщо китайське ім’я становить одне слово, то обидві частини особової назви (прізвище та ім’я) пишемо окремо: Дін Лінь, Лу Сінь, Цюй Юáнь, Чан Кайшí.

3.     З дефісом пишемо:

·         складні особові імена: Васúль-Костянтúн, Жан-Жáк, Зинóвій- Богдáн, Марíя-Антуанéтта, Фрíдріх-Вільгéльм;

·         складні прізвища: Альтамíра-і-Кревéа, Гулáк-Артемóвський, Жоліó- Кюрí, Квíтка-Основ’я́ненко, Нечýй-Левúцький, Нóвиков-Прибóй, Рúмський- Кóрсаков, Сент-Бéв;

·         імена з кваліфікаційними прикладками: Івáн-царéнко, Кúрик- мужичóк. Але якщо прикладка розгорнута, то між нею та іменем ставимо тире: Івáн — мужúчий син, рідше — кома: Івáн, селя́нський син;

·         арабські, перські, тюркські імена з компонентами, що вказують на родинні стосунки, соціальне становище і т. ін.: Гасан-оглú, Мамед-задé, Фікрет-кизú,   Мехмед-бéй,    Кемаль-паша́,    Мірза-ха́н,    (але    за традицією Чингісха́н). Арабське Ібн пишемо окремо: Ібн Рýсте, Ібн Сíна, Ібн Фадлáн.

Примітка: прізвища, до складу яких входять ці компоненти, звичайно пишемо разом: Багірзадé, Турсунзадé, Кероглú;

·         вірменські прізвища з початковим компонентом Тер-, наприклад: Тер-Казаря́н, Тер-Ованеся́н, Тер-Петрося́н.

                                                 

ВИКОНАТИ ПИСЬМОВО 

Спишіть,вставляючи пропущені в іншомовних словах букви і та и  (письмово)

1. І Арх..мед, і Гал.лей вина й не бачили. 2. Єрусая..м розкинувсь гордо перед ним. 3. Марія сина привела і в В..флеєм з малим пішла. 4. Із-за Т..бра, із Альбано вітер понад Р..мом. А над чорним Кол..зесм ніби із-за диму пливе місяць круглолиций (3 те. Тараса Шевченка). 5. Її дитину вчора пан продав якомусь грекові з Кор..нфа 6. На лаві поруч білої тун..ки і вишитої тоги. 7. Плакати довго Єг..пет не вміс. 8. На жовтім небі померкло сонце - око Оз..рІса. 9 . 1 підновив позолоту блискучу в розлогій пустині - таємнії радощі сф..нкса. 10. Н .л народився в пустині (3 те Лесі Українки). 11. В країні древньої Колх-ди, де п’ється радісне вино. 12. Живе, як 1'ес..од - труди і дні. 13. Собори, Луврн, Кол.-зеї, кольчуга, фауна, леміш - тепер вже є такі музеї, котрі й не снилися раніш. 14. Часи Пер..кла - мечі, фортеці, катакомби. 15. І як в таку мізерну шкаралупу вмістився геній скрипки Страд..варі. 16. У чому, власне, чудо Паіан..ні? 17.1 перший крик, і перші кроки в німому небі Х..росіми. 18. Безсмертями сміються з темноти Коперн..ки, Бетховени й Платани. 19. Передач йому для Берен..ки білі айстри в крапельках дощу. 20. Мій Дон К..ХОТЄ, лицарю, чого-бо ти бредеш один по цій гіркій стезі? 21. Стоїть вітряк з опущеними крилами, стриножений пасеться Рос..нант (3 те. Ліни Костенко). 

Перекладіть прізвища на українську мову. (письмово)

Алябьев, Астафьев, Григорьев, Гуляев, Юрьев, Скобцев, Румянцев, Соловьёв, Прокофьев, Кольцов, Пугачёв, Королёв, Мусоргский, Твардовский, Одоевский, Афанасьев, Пришвин, Тютчев, Скиталец, Муромцев, Державин, Ветров, Нелов, Елютин, Петров, Синельников, Горбачёв, Тихонов, Пятаков, Лукьянов, Чичиков, Гагарин, Моисеев, Серов, Менделеев, 
 

ВИКОНАТИ ТЕСТ   Код доступу 851812

 Тема : Уживання великої літери 17.03.2020

 Тема : Написання есе 17.03.2020

                                                  Завдання 

       1. Опрацювати матеріал за підручником.      

     2.Виконати вправи ( письмово ) 

                                                     Для учнів   

Із великої літери слід писати імена, прізвища та по батькові, псевдоніми, клички, прізвиська: Лариса Петрівна Косач, Леся Українка, Дочка Прометея (про Лесю Українку), Каменяр (про Івана Яковича Франка); назви дійових осіб художніх творів, міфологічних істот: Дід Мороз, Червона Шапочка, Наталка Полтавка, Мавка, Аполлон, Перун. При цьому слід зважати, що видові назви міфологічних істот пишуться з малої літери:

н

У складних прізвищах, псевдонімах, іменах, які пишуться через дефіс, обидві частини починаються великою літерою: Квітка-Основ’яненко, Марія-Тереза, Жан-Жак.

Із великою літери варто писати назви найвищих державних посад України та міжнародних посад, а також назви найвищих органів управління (міжнародних та рідної країни): Президент України, Генеральний секретар ООН, Голова Верховної Ради України, Конституційний Суд України, Кабінет Міністрів України.

Також із великої літери пишемо назви країн, союзів країн, найвищих міжнародних організацій: Співдружність Незалежних Держав, Організація Об’єднаних Націй.

Щодо назв державних, партійних, громадських та інших установ й організацій як України, так й інших держав, то з великої літери пишемо лише перше слово, яке входить до складу назви: Верховний суд США, Збройні сили України, Народна палата Республіки Індії. Це стосується й назв державних установ минулого: Центральна рада, Державна дума, Земський собор.

В астрономічних назвах усі слова (крім родових понять: планета, сузір’я, галактика, комета, метеорит) пишуться з великої літери: сузір’я Велика Ведмедиця, галактика Молочний Шлях, туманність Андромеди, планета Земля, галактика Велика Магелланова Хмара.

Щодо географічних назв, то в них усі слова також пишуться з великої літери (крім родових понять: село, місто, море, озеро, гора тощо): Чорне море, Карпатські гори, Біла Церква, Луцьк.

Прийменники та артиклі в складі географічних назв прийнято писати з малої літери й через дефіс з обома словами:

Па-де-Кале, Ростов-на-Дону, Ріо-де-Жанейро. Артиклі й частки, що стоять на початку власної назви, пишуть із великої літери, а далі ставлять дефіс: Ла-Манш, Лос-Анджелес, Ель-Халіль.

Неофіційні назви держав, регіонів, міст так само потрібно писати з великої літери: Буковина, Правобережна Україна, Закарпаття, Слобожанщина. Це ж правило поширюється на назви вулиць, площ, проспектів, областей: площа Свободи, вулиця Ярославів Вал, бульвар Тараса Шевченка, Львівська область, течія Гольфстрім. Назви сторін світу: схід, захід — зазвичай пишуть із малої, однак якщо під цими словами розуміють краї чи народи, тоді їх варто писати з великої: Західна Україна, курорти Півдня, народи Півночі, Схід вирішив.

У назвах державних установ, навчальних і наукових закладів, театрів, музеїв тощо лише перше слово слід писати з великої літери: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Десятинна церква, Будинок учителя, Національна академія наук.

Назви історичних подій, війн, епох, революцій, повстань, знаменних дат також передбачають написання з великої літери (крім родових понять): епоха Відродження, Вітчизняна війна, Перша світова війна, Лютнева революція, Ренесанс. Якщо ж назви історичних подій стали загальними, то їх потрібно писати з малої: хрестові походи, доба феодалізму, античний світ, палеоліт, трипільська культура.

У назвах свят пишемо з великої літери перше слово: День незалежності України, Перше травня, Свято перемоги, Великдень, Новий рік, Міжнародний жіночий день. Якщо порядковий числівник у назві свята записано цифрою, то наступне слово необхідно написати з великої букви: 1 Травня, 8 Березня.

У назвах орденів, медалей та інших відзнак тільки перше слово (крім родових: медаль, орден, диплом) пишеться з великої літери: орден Вітчизняної війни, орден Почесного легіону, медаль «За визволення Варшави».

Із великої літери необхідно писати прикметники, утворені від власних особових назв за допомогою суфіксів -ів-, -їв-, -ин-, -ов-, -ев-, -єв-: Максимів пенал, Юріїв зошит, Маринина книга, Шевченкові поезії, Сергієві книжки. Якщо ж присвійні прикметники утворені за допомогою суфікса -ськ-, то їх слід написати з малої: пушкінські рукописи, шевченківський стиль. Виняток із цього правила становлять назви, які за змістом дорівнюють сполукам «імені когось»:

Шевченківська премія, Нобелівська премія, Франківська кімната; а також фразеологічні сполуки, у яких присвійні прикметники пишемо з малої завжди: гордіїв вузол, сізіфова праця, дамоклів меч.

У лапки беруться назви художніх, музичних творів, наукових праць, газет, журналів, історичних пам’яток: газета «Вечірній Київ», картина Клода Моне «Темза біля Вестмінстера», підручник «Українська література», роман Марини та Сергія Дяченків «Ритуал». Проте без лапок пишуться назви культових книг: Біблія, Євангеліє, Псалтир, Апостол, Коран.

У лапках пишуться також назви будинків відпочинку, пансіонатів, санаторіїв, дитячих таборів, готелів, кемпінгів, ресторанів, кав’ярень тощо: готель «Турист», кав’ярня «Мрія», дитячий табір «Ромашка».

Символічні назви підприємств, установ, наукових і навчальних закладів, кінотеатрів, театрів також беруться в лапки: Київський завод «Арсенал», Харківський гуманітарний університет «Народна українська академія», колгосп «Дружба».

У лапках також пишуться назви виробів, продуктів, що стали фірмовим їх означенням: мінеральна вода «Боржомі», вино «Мікадо», цукерки «Пташине молоко».

Із великої літери та в лапках варто писати назви літаків, автомобілів, тракторів та інших машин, що пов’язані з найменуванням заводу, фірми чи моделі: літак «Антей», автомобіль «Таврія». Проте назви, які стали загальними, у лапки не беруть: форд, наган, макінтош.

У лапки також беруть назви окремих медалей та орденів: орден «Мати-героїня», медаль «За відвагу».

Назви вокзалів, залізничних станцій, портів, пристаней пишемо без лапок, а назви станцій метро — у лапках: Південний вокзал, станція Фастів-Перший, станція метро «Студентська».

  

                  ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ (виконати письмово у зошит )

1. Напишіть велику чи малу літеру у словах, ставлячи, де потрібно, лапки. Поясніть правопис власних назв.

(п)равобережна (у)країна, (с)тадіон (д)инамо, (п)окровський собор, торт (к)київський, (ш)евченківська поезія, медаль (м)ати-(г)ероїня, (в)ерховна (р)ада (у)країни, (в)иробниче (о)б’єднання(к)ристал, (х)арківська (о)бласть, (а)кадемія (н)аук (у)країни, (львівська (п)лоща, (п)івнічний (п)олюс, (в)еликий (в)із.

2. Велика чи мала літера?

(г)енеральний (с)екретар ООН, (п)резидент України, (г)олова (в)ерховної (р)ади України, (п)рем’єр-(м)іністр Канади, (м)іністерство (о)світи і науки України, (з)ахідна Україна, (к)раїни (з)аходу, (б)ульвар Тараса Шевченка, (е)зопова мова, (м)айдан (н)езалежності, (р)еспубліка (б)олгарія, (у)горська (р)еспубліка, (к)орейська (н)ародно-(д)емократична (р)еспубліка, (р)івненська (о)бласть, (уланська (м)іськрада, (ш)евченкові поезії, (ш)евченківські поезії, (ш) евченківська премія, (н)обелівська премія, (в)олодимир-(в)олинський, (н)аціональний (б)анк України, (к)иївський (б)удинок (м)од, (к)иївський (н)аціональний (е)кономічний (у)ніверситет, (д)ень (н)езалежності України, (р)іздво, (а)ндріївська (ц)ерква, (в)олодимирський (с)обор, (к)иєво-(п)ечерська (л)авра, (д)ержавний (м)узей (о)бразотворчого (м)истецтва, (ц)ентральна (н)аукова (б)ібліотека АН України ім. В. Вернадського, (п)ромінвестбанк України, (б)анк (а)валь, (є)вропейське (е)кономічне (с)півтовариство, (м)іжнародний (в)алютний (ф)онд, (д)амоклів (м)еч, (х)арківський (н)аціональний (у)ніверситет (і)мені В. Н. Каразіна; (п)резидент України; (к)онституційний (с)уд України; (о)рден (к)нягині Ольги; (т)уманність (а)ндромеди; (с)узір’я (ч)умацький (ш)лях; (д)руга (с)вітова (в)ійна; (с)ізіфова (п)раця; (м)іністерство (к)ультури (у)країни; (к)абінет (м)іністрів (у)країни; (п)апа (р)имський; (т)уманність (а)ндромеди; (п)атріарх (у)країни.

3. Перекладіть слова та словосполучення українською мовою.

Хьюстон, лье, аспирин, фюзеляж, верный друг, веский аргумент, верный ответ, бриллиант, брифинг, Сицилия, фейерверк, фойе, быть на хорошем счету у заместителя декана, устав фирмы, регистрация участников, принимать меры, принимать участие в соревнованиях.

4. Запишіть слова. 

(р)ада (б)езпеки, (н)аціональна (о)пера України, (п)олісся, (с)танція (м)етро (л)ибідська, (з)акарпаття, (ч)ернігівська (о)блспоживспілка, (о)дещина, (п)риазов’я, (д)онбас, (з)бройні (с)или України, (ц)ентральне (у)правління (в)сеукраїнського (т)овариства (п)росвіта ім. Тараса Шевченка, (ц)ентральна (р)ада, (п)арламент, (с)енат, (к)онституційний (с)уд України, (о)рден (в)ітчизняної (в)ійни, (м)едаль (з)а (в)ідвагу, (о)рден (к)нязя (я)рослава (м)удрого, (е)зопівська (м)ова, (б)іблія, (б)ожа (м)атір, (е)поха (в)ідродження, (раціональний (у)ніверситет (к)иєво-(м)огилянська (а)кадемія, (у)країнська (д)ержава; (д)ержавний (к)омітет з (н)ауки, (т)ехніки і (п)ромислової (п)олітики України; (д)октор (е)кономічних (н)аук, (м)іжнародна (с)пілка (у)країнських (п)ідприємців (МСУП).

 Домашнє завдання:

 Написати есе на тему: " Що робить мене щасливим"

                                Бажаю успіхів !!!! 

   

Тема :  25.03.2020

  Правила перенесення слів із рядка в рядок 

Завдання: Опрацювати матеріал за підручником.Зробити конспект у зошит та виконати вправи письмово.

Правила переносу слів з рядка в рядок

Слова з рядка в рядок переносимо за складами. Проте не можна плутати правила поділу слова на склади з правилами переносу. З голосними фонемами в усному мовленні пов’язаний по­діл слова на склади, у писемному — допустимі переноси час­тин слова з рядка в рядок.

• У слові стільки складів, скільки є голосних звуків.
• Приголосний, який стоїть безпосередньо перед голосним і у вимові зливається з ним, належить до того самого складу, шо й голосний: че-ка-ють (а не чек-ай-уть), спо-ді-ва-ти-ся, си-джу, бо-йо-вий.
• Але якщо префікс або частина складного слова закінчується на приголосний, то перед наступним голос­ним цей приголосний відходить до попереднього складу: роз­-орати, без-іменний, пед-інститут, пів-острів.
• Між голосними може бути не один, а два й більше приго­лосних звуків, як, наприклад, у словах казка, сестра. Тоді поділ на склади відбувається так, щоб гучність звуків на по­чатку кожного складу поступово наростала. Тому: сонорний, що стоїть перед приголосним, відходить до попереднього складу: чай-ка, гол-ка, гор-дий, зав-жди, пір’-ін-ка, вій-на, сім’-я; дзвінкий, шо стоїть перед глухим, теж відходить до попе­реднього складу: каз-ка, книж-ка, гряд-ка, зуб-ці, в інших випадках приголосні переважно відходять до наступного складу: се-стра, ру-шник, у-смі-шка, ре-п ‘ях, о-брій.
• Склади бувають відкриті і закриті. Склад, що закін­чується на голосний звук, називається відкритим: го-ра, го-во-рю, ду-ма-ю, сві-тло. Склад, що закінчується на приго­лосний звук, називається закритим: гір-ський, край-ній, ком-­форт.

Частини слів із рядка в рядок переносяться так, як ці сло­ва на слух діляться на склади: кар-ти-на, ра-джу-ся, за-твер-дже-но, над-зви-чай-ний.

Не можна:

а) залишати чи переносити одну букву, тому такі слова, як олія, одяг, удар, ящик, мрія, не діляться для переносу;

б)  розривати буквосполучення дж, дз, які позначають одну фонему: си-джу (а не «сид-жу»), хо-джу (а не «ход-жу»), ґу-дзик (а не «гуд-зик»); але: від-жив (а не «ві-джив»), під-звіт (а не «пі-дзвіт» і не «підз-віт»);

в) у складному слові відривати від другої частини одну букву, якшо вона не становить складу: дво-значний (а не «двоз-начний»), само-скид (а не «самос-кид»), землевласник (а не «землев-ласник»);

г) розривати ініціальні, а також комбіновані абревіатури: ЧАЕС, УНІАН, МАГА ТЕ, НАТО.

Апостроф і м’який знак завжди залишаються при попе­редній букві: бур’-ян, об’-єм, паль-ці.

Також не можна:

а) відривати скорочення від слів, яких вони стосуються: М. С. Грушевський (а не «М. С. // Грушевський»), проф. Тоцька (а не «проф. // Тоцька»), 2002 р. (а не «2002 // p.»), 25 км (а не «25 // км»), 200 куб. см (а не «200 // куб. // см»);

б) переносити закінчення, з’єднані з цифрами через дефіс: 2-го (а не «2- // го»), 16-му (а не «16- // му»);

в) розривати графічні скорочення: т-во, р-н, вид-во, і т. д., і т. ін., і т. я.

Слова, подані повністю, можна будь-як переносити з ряд­ка в рядок незалежно від їхнього значення: у // нас, пан // Михайло, професор // Круть, Іван // Петрович, 1991 //рік.

Не можна переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, які закривають попередній ря­док, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки.

Виконати вправи 261,265

                                    30.03.2020

Тема : Написання слів разом,окремо та через дефіс.

Тема: Написання слів іншомовного походження. Правило "9
Написання слів разом, окремо, через дефіс.

 1. Разом пишемо:

1) прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: відни́ні, відтепе́р, дони́ні, дотепе́р, забага́то, задо́вго, зана́дто, набага́то, наві́чно, нада́лі, надо́вго, наза́вжди́, назо́всім, на́скрізь, наспра́вді, невтямки́, негара́зд, ота́к, ота́м, оту́т, повсю́ди, поде́куди, позавчо́ра, поза́торік, потро́ху, утри́чі.

Примітка. Від таких прислівників потрібно відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, уживаними зі значенням іменника. Такі сполучення пишемо окремо: від сього́дні, до за́втра, на за́втра, на по́тім (пор. не відклада́йте цього́ до за́втра, на за́втра, на по́тім); за багато (пор.: забага́то гуля́єш і за бага́то ро́ків упе́рше приїхав), на багато, на добра́ніч, на ура́;

2) прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником: бе́звісти, вбік (убі́к), вве́чері (уве́чері), вво́лю (уво́лю), вго́лос (уго́лос), вгорі́ (угорі́), вго́ру (уго́ру), вдень (уде́нь), взи́мку (узи́мку), взнаки́ (узнаки́), вниз (уни́з), відра́зу, вкрай (укра́й), вку́пі (уку́пі), влад (ула́д), влі́тку (улíтку), внизу́ (унизу́), вночі́ (уночі́), восени́, впень (упе́нь), впере́д (уперéд), впо́перек (упóперек), впо́ру (упóру), враз (ура́з), врáнці (урáнці), вре́шті (урéшті), врі́вень (урі́вень), врі́вні (урíвні), вряд (уряд), всере́дині (усерéдині), вслід (услі́д), всмак (усма́к), вщерть (уще́рть), дове́рху, дові́ку, довко́ла, дово́лі, догори́, додо́лу, додо́му, доку́пи, дони́зу, дотла́, доще́нту, за́між, за́очі, запі́вніч, за́раз, заразо́м, збо́ку, зве́рху, зві́ку, згори́, зза́ду, зіспо́ду, зни́зу, зо́зла, зо́кола, зра́зу, зра́нку, зре́штою, зро́ду, зсере́дини, на́бік, наве́рх, наверху́, навесні́, нави́воріт, наві́к, наві́ки, на́віч, наго́ру (але на-гора́), надве́чір, надво́рі, на́дголодь, на́дзелень, надмі́р, надмі́ру, наза́д, нани́з, нанизу́, наоста́нок, наоста́нку, напа́м’ять, напере́д, наполови́ну, напоча́тку, напри́клад, напро́весні, нара́з, наре́шті, на́рі́вні, наси́лу, наспі́д, наспо́ді, насторо́жі, наяву́, о́бік, о́біч, одві́ку, о́пліч, підря́д, по́біч, пове́рх, пові́к, пово́лі, поза́ду, по́ночі, по́пліч, по́руч, по́ряд, посере́дині, поча́сти, скра́ю, спе́реду, споча́тку;

3) прислівники, утворені сполученням прийменника з віддієслівним коренем: впа́м’ятку (упáм’ятку), вперéміш (уперéміш), вплав (упла́в), вплач (упла́ч), вро́зкид (урóзкид), вро́зліт (урóзліт), вро́зсип (урóзсип), врóзтіч (урóзтіч), нави́літ, наві́дліг, навідрі́з, наза́хват, наздога́д, назу́стріч, наперебі́й, напере́ваги, навперева́ги, наперекі́р, наперері́з, напідпи́тку, напока́з, напо́хваті, напроло́м, напропа́ле, наро́зхват, на́скоком, на́спіх
4) прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником: відда́вна, воста́ннє, вручну́ (уручнý), до́гола́, допі́зна, зави́дна, за́молоду, за́ново, затéмна, зви́сока, зга́рячу, зле́гка, злі́ва, зно́ву, зрі́дка, напе́вне, на́різно, нашвидку́, поблизу́, пома́лу, спо́вна́, спро́ста, сп’я́ну;

5) прислівники, утворені сполученням прийменника та числівника: вдвóє (удвóє), втрóє (утрóє), вчéтверо (учéтверо) і т д.; впéрше (упéрше), вдрýге (удрýге), втрéтє (утрéтє) і т. д.; на́дво́є, на́тро́є, начéтверо і т. д.; удво́х, утрьо́х, учотирьóх і т. д.; водно́, заодно́, пооди́нці, спéршу;

) прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: внічию́ (унічию́), втім (утíм), наві́що, на́що, передусі́м, почі́м, почо́му, але: до чо́го, за ві́що, за що́ та ін. в ролі додатків;

7) прислівники, утворені сполученням кількох прийменників з основою слова будь-якої частини мови: вдóсвіта (удóсвіта), вподóвж (уподóвж), завбі́льшки, завгли́бшки, завдо́вжки, завто́вшки, завча́су, завши́ршки, знадво́ру, навздогі́н, на́взнак, навки́дьки, навко́ло, навкруги́, навкула́чки, навми́сне, навпаки́, навпере́йми, навпри́сядки, навпросте́ць, навря́д, на́вска́ч, на́вскі́с, навскоси́, навспра́вжки, на́встіж, навтікача́, наздогі́н, нао́сліп, напогото́ві, позавчо́ра, попідти́нню, спідло́ба;

8) складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босо́ніж, водно́сталь, ліво́руч, мимово́лі, мимої́здом, мимохі́дь, мимохі́ть, наса́мперед, натще́серце, нашвидку́ру́ч, оба́біч, обі́руч, очеви́дно, повсякча́с, право́руч, привселю́дно, самохі́ть, стрімголо́в, тимчасо́во, чимду́ж, чимра́з;

9) прислівники, утворені поєднанням словотворчих часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- зі словом будь-якої частини мови: аби́куди, аби́як; аніскі́льки, анітеле́нь, анітро́хи, анічичи́рк, анія́к; деда́лі, деі́нде, де́коли, де́куди; чима́ло; щове́чора, щогоди́ни, щода́лі, щоде́нно, щодня́, щоду́ху, щомі́сяця, щомо́га, щонайбі́льше, щонайдо́вше, щонайду́жче, щонайкра́ще, щонайме́нше, щонайши́рше, щоно́чі, щопра́вда, щора́з, щора́зу, щоро́ку, щоси́ли, щохвили́ни і т. д, якомо́га, я́кось і яко́сь (з різними значеннями), якра́з, якнайбі́льше, якнайду́жче, якнайдóвше і т. 

Примітка. Потрібно відрізняти прислівники, утворені з прийменників або часток і слів різних частин мови (їх пишемо разом), від прийменників або часток та іменників, прикметників, займенників, прислівників, що зберігають у реченні свої функції як окремі частини мови (їх пишемо окремо). Пор.:

Він повернув убік і Хтось ударив спортсмена у бік. Спочатку було слово і З початку розмови вони зрозуміли вашу думку. Прочитай вірш напам’ять і На пам’ять він подарував мені книжку. Усередині щось дуже заболіло і Це правило шукай у середині розділу. Хлопці домовилися йти вкупі до міста і У купі піску гралися діти. Зауважую вам востаннє і Вони постукали в останнє вікно. Ми чуємо це вперше і Зайдемо в перше село. Утім, я не заперечую і У тім спектаклі виступав і я. Ми зробили чимало і Чи мало вам допомагали в житті? Нащо було починати справу? і На що ви натякаєте? Ми теж виступали на зборах і Він говорив те ж, що і я. Якось уже воно буде і Як ось і батько на поріг.

2. Окремо пишемо:

1) прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, у яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і поєднаним із ним іменником можливе означення, виражене прикметником, займенником, числівником: без ві́дома, без жа́лю́, без кінця́, без кінця́-кра́ю, без кра́ю, без ла́ду́, без лі́ку, без мети́, без на́міру, без пуття́, без слі́ду, без смаку́, без су́мніву, без уга́ву, без упи́ну, без че́рги, в (у) за́тишку, в (у) нагоро́ду, в (у) но́гу, в о́бмін, в обрі́з, в (у) по́зику, в (у) ці́лості, до бі́са, до вподо́би, до гу́рту, до ді́ла, до заги́ну, до запита́ння, до кра́ю, до кри́хти, до ладу́, до ли́ха, до лиця́, до мі́ри, до ноги́, до обі́ду, до оста́нку, до па́ри, до пня́, до поба́чення, до пори́, до пуття́, до ре́чі, до ре́шти, до смаку́, до сме́рті, до снаги́, до сього́дні, за годи́ни, за дня́, за кордо́н, за кордо́ном, за раху́нок, за сві́тла, з бо́лю, з-за кордо́ну, з кра́ю в край, з переля́ку, з ра́дості, з розго́ну, на бігу́, на бі́с, на вагу́, на ве́сну (але навесні́), на ви́бір, на видноті́, на ві́дча́й, на відмі́нно, на віку́, на га́му́з, на го́лову, на ди́во, на дозві́ллі, на жа́ль, на зло́, на зразо́к, на льоту́, на ми́ть, на ніщо́, на о́ко, на пору́ки, на проща́ння, на ра́дість, на ра́дощах, на ру́ку, на самоті́, на світа́нку, на скаку́, на сла́ву, на сло́во, на смі́х, на со́вість, на со́ром, на ходу́, на шко́ду, на ща́стя, над си́лу, не з руки́, ні на грі́ш, під бо́ком, під го́ру, під си́лу, по зако́ну, по змо́зі, по зна́ку́, по пра́вді, по си́лі, по со́вісті, по сусі́дству, по су́ті, по че́рзі, по щи́рості, уві сні́, у по́міч, у стокра́т, че́рез си́лу, як тре́ба;

2) словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка — займенників, числівників) та одного або двох прийменників: від ра́нку до ве́чора, день у де́нь, з бо́ку на бі́к, з дня на день, оди́н в оди́н, раз у ра́з, рік у рі́к, сам на сáм, час від чáсу;

3) словосполуки, що виконують у реченні функцію прислівника і утворені з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника) та іменника: дру́гого дня, те́мної но́чі, тим ра́зом, тим чáсом;

4) прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по дво́є, по тро́є, по че́тверо.

3. З дефісом пишемо:

1) прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника-префікса по та суфіксів -ому або -(к)и, зрідка — -(ч)и, -(ж)и: по-ба́тьківському, по-бойово́му, по-бра́тньому, по-господа́рському, по-і́ншому, по-коза́цькому, по-на́шому, по-сво́єму, по-сусі́дському, по-украї́нському, по-христия́нському; по-ба́тьківськи, по-брате́рськи, по-господа́рськи, по-лю́дськи, по-сусі́дськи, по-украї́нськи; по-за́ячи, по-ведме́жи; також по-лати́ні.

Примітка 1. У прислівниках такого зразка, утворених від складних прикметників, що їх пишемо з дефісом, дефіс ставимо тільки після по-: по-соціалдемократи́чному, по-генералгубернáторському.

Примітка 2. Прийменник по пишемо окремо від форми місцевого відмінка іменника батько: по бáтькові;

   

Правопис слів іншомовного походження

Вправи і тести з презентації виконати письмово у зошиті .Відповіді скинути у групу .